Улов до Дня рибалки. Сезон 2020/21
Календарний рік – з 1 січня про 31 грудня.
Рік на порталі «Театральна риболовля» – від одного Дня рибалки до наступного (й нефіксованість дати святкування дорівнюється до похибки).
День рибалки (у 2021 році припадає на 11 липня) – привід поглянути на сезон у цифрах. А вони, зазвичай, досить і досить цікаві.
Прикладом, сезон 2020/2021 за діаграмою переглядів виглядає кардіограмою карантинних обмежень, коли живі театральні зустрічі фактично сходили на нуль, а окремими місяцями «відлиги» вистрілювали показниками переглядів, вищими за кількість робочих днів на місяць:-)
Підсумки переглядів у розрізі часу:
Сезон 2020/21:
Що в цій СОТНІ є?
Всі вистави, які мав нагоду побачити наживо починаючи з 23 липня 2020 – сезон відкрив виставою Максима Голенка «Червоне, чорне і знову червоне», яку «Дикий театр» зіграв просто неба в Мамаєвій слободі, й до 03 липня 2021 – фінальною в сезоні стало «Кабаре Асторія» Вікторії Манолє – вистава театру-студії «Splash».
В цій сотні професійні та аматорські вистави, столичні, гастрольні в Києві, регіональні, переглянуті на рідній сцені…
Так само тут вистави, які вийшли на учбових студентських сценах – є прямо родзинки серед них!
Чого в цій СОТНІ нема?
В розрахунок не включені всі ті вистави, які переглянуті у форматі відеотеатру – чи то відеозапис постановки, чи відеоверсія, чи, навіть телевистава (попри те, що перегляд прем’єрної екранної версії «Тату, ти мене любив?» відбувалася на великому екрані у просторі театру «Золоті ворота»).
Так само не включені онлайн фестивальні перегляди (а в рамках однієї лише Соціально-мистецької акції «Приречені на щастя» було віддивлено та розібрано в компанії міжнародної ради консультантів 13 відеоверсій вистав).
Левову частину переглядів здійснено, звісно, в Києві (74), проте, проєкт «Театральні міста України 2021» – це ШІСТЬ міст за ШІСТЬ місяців – 26 вистав переглядав у Львові, Харкові, Дніпрі, Рівному, Чернівцях та Миколаєві.
Колекція містить в собі роботи 54 різних театрів. При тому, є й театри, до репертуару якого було найбільше долучення – «Київ Модерн-балет», «Золоті ворота», Київський театр на Лівому березі.
Відкриті нові сторінки театрів, з якими сталося перше знайомство. Київський підрозділ поповнився колективами «n’Era Dance Company», «Totem Dance Theatre», «Splash», «Veritas», КХАТ, «Маскам Рад», «Театральна Біржа». А також новонародженими колективами «Акторський ЦЕХ» та «Наш театр».
Із задоволенням відкрив для себе дніпровський театр «Віримо!»; харківські «Ethnо Contemporary Ballet й Театр для дітей та юнацтва; чернівецькі театр ім. Ольги Кобилянської, Театр просто неба, Театр юних чернівчан та Чернівецький театр ляльок; львівські театр Лесі, «Воскресіння», «Перший театр» та Львівський театр ляльок; Рівненську муздраму, миколаївські російський театр, Муніципальний коледж, «СТУК», Молодіжну театральнустудію МАХРДТ. Ще були знйомства із незалежними та поки не названими незалежними проєктами Вінниця та Києва, та із названим «ALTstage».
Ну й, власне, до цифр.
Категорії на порталі «Театральна риболовля» наступні:
- Вистави сумнівної якості – ОБГРИЗЕНИЙ СКЕЛЕТ;
- Вистави досить непогані, яким чогось суттєво не вистачило – НЕДОСМАЖЕННЯ;
- Вистави, які справили враження – ЗОЛОТА РИБКА.
Цього сезону мій відсотковий розподіл такий:
21% – 48% – 31%
З сотні вистав пішов не додивляючись всього з шести (ще приблизно з такої ж кількості не було фізичної змоги збігти).
З найбільшої «травми мистецтвом» – «Чайка» у постановці Віктора Кошеля на сцені Класичного Художнього Альтернативного Театру (КХАТ).
При тому, що за свій театральний вік поганих вистав бачив багато – таке насилля над свідомістю було неймовірно важким для сприйняття.
Захищати Чехова немає сенсу – він витримав безліч ґвалтувань своїх текстів. У кхатівців пішли далі – разом з автором зґвалтована логіка, попрана режисура, знехтувані основи акторської професії.
Розумом розумію, що цей треш варто було б детально розібрати та викласти кейсом на порталі, але руки самі опускаються від одних тільки спогадів про виставу.
Традиційно багато вистав, весь сакральний сенс який знаходиться на рівні «завчи текст та ходи туди-сюди сценою». Суттєві підтоплення стаються, коли в подібному радіотеатрі вдаються ще й до вибору примітивних взірців драматургії…
Відсоток «недосмаженого» – найбільший, й суттєва їх частина вельми наближена до «золотих рибок».
А от на ЗОЛОТОМУ УЛОВІ із задоволенням зупинюсь детальніше.
Розсортовані вони трьома корзинками.
Тут все класно, за мінусом того, що фонить у виставі.
Здавалося, можна було б не звертати уваги, але задоволення не стає повним.
Десь ґепи на акторському рівні, десь кульгає на одне коліно музична партитура, а десь наявний крутющий потенціал, якому всього й треба, що розгорнутися та набрати обертів.
«Зозуля» (Андрій Білоус)
Малий театр
«Поїхати не можна залишитися» (Тетяна Губрій)
Київський театр на Лівому березі
«Потвора» (Вікторія Манолє)
«Splash»
«Слуга двох панів» (Михайло Урицький)
КНУТКіТ
«Театральний гурман» (виключно за рахунок другого акту)
«Театральна Біржа»
«Час Пеппі» (Оксана Ковальова)
Театр-студія мюзиклу «О’Кей!»
«S&S: Стрип-тиз і Серенада» (Михайло Яремчук)
Київський театр маріонеток
«1984. Інша» (Ілля Мірошніченко, Катерина Кузнецова)
«Київ Модерн-балет»
«5+1» (Олександра Магера)
Тут зібрані перлинки!
Як там все складено (а у тих моментах, де не складено – вправно задрапіровано)!
Це вистави, обирати які цілком рекомендував би навіть без попередніх ознійомлень із анотаціями тощо.
«АСТО» (Франческо Аннарумма, Італія)
Totem Dance Theatre
«Вишневий сад» (Слава Жила)
«Актор»
«Ерендіра не хоче вмирати» (Максим Голенко)
Київський театр на Лівому березі
«Зубата втрата» (Катерина Лук’яненко)
Київський театр ляльок (державний)
«Кольори» (Влада Бєлозоренко)
«Золоті ворота»
«Мій Орфей. Жан Кокто» (Владислав Детюченко)
«n’Era Dance Company»
«Ромео і Джульєтта» (Раду Поклітару)
«Київ Модерн-балет»
«Скажи тихіше, якщо зможеш» (Вадим Єсауленко, Ніна Булгакова)
«Ethnо Contemporary Ballet»
«Слава героям» (Стас Жирков)
«Золоті ворота»
«Філоктет. Античний рейв» (Дмитро Захоженко)
Львівський театр Лесі Українки
А тут зібрані ті, від перегляду яких отримав вибух.
Звісно, мій, внутрішній, далеко не планетарного масштабу.
Але вибух, який стався.
Й до сих пір зберігаю відчуття заздрості самого до себе, що ТАКІ ВРАЖАЮЧИ ПОСТАНОВКИ у мене СТАЛИСЯ цього сезону!
«Діти Ноя» (Михайло Урицький)
І люди, і ляльки
«Ікар» (Валерія Демченко)
«Театральна Біржа»
«Моменти/Momenti» (Маттео Спіяцці)
Київський театр на Лівому березі
«Хто росте в парку» (Катерина Лук’яненко)
КНУТКіТ
Ось такі оглядові підсумки сезону.
Там ще й за цифровими значеннями є цікаві спостереження, і рейтинг серед режисерів можна провести, ще й у драматургії розрахунки провести.
Не виключено, що підсумкові випуски ще на порталі виходитимуть.
А наразі, З ДНЕМ РИБАЛКИ!
Та ХОДІТЬ ДО ТЕАТРУ!
Вже у новому театральному сезоні!