Улов до Дня рибалки. Сезон 2018/19. Фестивальний огляд (Україна)
Від локальних київських фестивалів до фестивалів всеукраїнських.
ВСЕУКРАЇНСЬКІ ФЕСТИВАЛІ
Заява про те, що першим всеукраїнським фестивалем стала премія «GRA» – не зовсім коректна. Хіба що в розумінні театральної мультижанровості. Адже до Всесвітнього дня лялькарів цього березня відбулася церемонія нагородження лауреатів IX Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Прем’єри сезону».
Прем’єри сезону
Прем’єри театрів ляльок віддивляються експерти, хто наживо, хто записами, після чого спільнота лялькарів отримує імена кращих за сезон.
У фінальному переліку змагалися 14 вистав у 14 номінаціях, у шести з яких переміг харківський «Гамлет» Оксани Дмітрієвої (до слова, вистава не увійшла до шорт-листа «GRA»). Де була номінація без участі харків’ян – нагороди збирала рівненська вистава «Пливе човен казок повен…» Олени Ткачук (до того ж слова, вистава увійшла до шорт-листа «GRA»). За решту, шість номінацій, сперечалися інші вистави.
Загальне враження від театрів ляльок України – ті, що застрягли в минулому. Переконаний, що причин у кожного – з головою. І разом з тим наприкінці другого десятиліття продовжувати жахати потенційних глядачів страхітливими афішами, продовжувати існування на сумних інтернет-сайтах та прем’єрити олдскульними виставами – це обраний шлях на цвинтар історії. Звісно, трапляються виключення з правил, але, загальна ситуація по категорії приблизно така.
Огляд театрів ляльок України також виходив на порталі (Частина 1, Частина 2).
Фестиваль-премія «GRA»
Найзнаковішою подією минулого сезону вважаю крутий старт Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA».
На фоні тотального гниття найстарішої української премії «Київська пектораль», перший прозорий (наскільки це можливо) фестиваль, із дотриманими деклараціями відбувся. Поле для участі, могло б здатися, завузеньке – всього шість номінацій. Але, ІМХО, краще дотриматися заявленого на 100%, ніж не впоратися із широким колом взятих на себе зобов’язань.
Експерти віддивилися номінантів, вистави з шорт-листа звезли до Києва та показали широкому колу глядачів, фіналістів журили вже закордонні експерти…
Сподіватися на захід такого масштабу без окремих питань не доводиться. Все відбувалося вперше, тому нотатки на майбутнє зібрав окремим дописом. Підсумково до них не дуже хочеться повертатися, адже сім днів справжнього театрального свята в листопадній столиці дійсно відбулося.
Провал фестивалю
Не зміг дістатися єдиного провального лідера премії «GRA». Цей змій о трьох головах для мене виявився однєю великою ложкою дьогтю у випестувану фестивальну програму.
Про нафталінові «Спокушені спрагою» від Криворізького театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху», піском сиплючу «Козу-Дерезу» від Дніпровського міського театру ляльок «Театр актора і ляльки» та театрального несмаку року «Ангелика, що загубив зірку» від Чернігівського обласного театру ляльок імені Олександра Довженка написав достатньо. І у передпідсумковому екзитпулі, і у фестивальних оглядах (День 2, День 3-4, День 5-6).
Тобто, жахіття було 3 з 12 вистав, тобто, 25%.
Здобуття фестивалю
Із вибором кращої вистави фестивалю – склалося. І для мене це безальтернативно неоОПЕРА-ЖАХ «Hamlet» Ростислава Держипільського від тоді ще не національного Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка.
Розривна хвиля енергетики вистави просто знесла дах, та тримала під враженням ще тривалий час. При тому, що показ було відтворено в холі Довженко-центру, а не театральному підвалі, як це відбувається у Франківську!
Детальніше про виставу: Фестивальний показ «Гамлет», Фестиваль-премія GRA. День 2.
Тіло фестивалю
Приємності фестивалю з лишком переважили ті 25% суму. В цілому Київ отримав нагадування про вистави міських театрів, які вартують уваги («Віталік» Максима Голенка, «Тато, ти мене любив» Стаса Жиркова, «Під небом синім» і «Дідона та Еней» від Тамари Трунової),
…зміг побачити ґрунтовні роботи обласних театрів (береговського «Remete és Hatujjú (RH+)» Олега Мельничука, харківського «Уявного хворого» Оксани Дмітрієвої, миколаївську «Білу ворону» Максима Голенка та чернігівського «Вія» Андрія Бакірова).
Про сильні та слабкі місця вистав було багато в емоційних та фестивальних оглядах.
Передчуття другого фестивалю-премії інтригує та надихає!
Andriyivsky Fest. Ukrainian Format
І ще один всеукраїнський фестиваль, який сам по собі є містком до наступної частини огляду – міжнародних фестивалів.
Київський театр «Колесо» є організатором театрального фестивалю камерних вистав Andriyivsky Fest. Про відбір міжнародної програми – згодом, а от Ukrainian Format цілком вкладається в поточний огляд.
Оргкомітет зосередився на доволі цікавий ініціативі – представити київському глядачеві регіональні здобутки камерних сцен. З семи вистав потрапив на чотири, і відсотковий розподіл 25% – 25% – 50% переконував в тому, що на міжнародну частину «Андріївського фесту» варто звернути увагу.
Детальний огляд баченого на фестивалі викладено тут.
Що вийшло із занурення до міжнарогого формату «Андріївського фесту» – вже в наступній частині огляду міжнародних фестивалів.
