2019 рік українського театру. Столичний часопис (камерна сцена)

Епізод 40.
Епіцентр київських театрів у часописах «Театральних міст України».
Переважно – малі театральні форми.
Далі буде…

Київський академічний театр «Актор»

Комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний театр “Актор”», заснований Валентином Шестопаловым 27 березня 1987 року. На сьогоднішній день «Актор» – сучасний театр, де поруч із альтернативними, проривними виставами молодих та досвідчених режисерів ідуть класичні та перевірені часом постановки. Театр розвивається у 4 напрямках: Актор. Класика, Актор. Underground, Актор.Kids та Актор. Домашній Театр. На меті – створити вільний простір для реалізації ідей у різних жанрах та стилях, де на одній сцені будуть проходити канонічні вистави класичного репертуару та експериментальні постановки.

У 2019 році колективом театру зіграно 112 вистав, які переглянули 4106 глядачів. Актор театру Володимир Кокотунов отримав звання Заслуженого артиста України, а сам театр – статус академічного (липневе подання за ініціативи Департаменту культури КМДА було проголосовано 14 листопада).

Фестивалі 2019:

1. травень – Фестиваль «Етно-Діа Сфера» (м. Мукачево) – вистава «7 розгніваних джентльменів» (реж. Олександр Жила)
2. вересень – XVII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль) – вистава «Патріс» (реж. Дмитро Захоженко) – дипломи «За режисуру другого ступеня», «За акторський ансамбль»; Диплом «Відкриття фестивалю» від Журналістського журі

Прем’єри 2019:

1. 20 березня – «Дім божевільних» Едуардо Скарпетта (реж. В’ячеслав Жила)
2. 19 серпня – «Качур. Контрабас» фантазія за творами Патріка Зюскінда та Зігмунда Фрейда (реж. Олександра Бадаламенті)
3. 21 серпня – «Мегери» за п’єсою «Горгони» Дона Нігро (реж. Ольга Гаврилюк)
4. 22 серпня – «Drama Queens» Лори Каннінгем (реж. Роман Шидловський)
5. 18 грудня – «Дон Жуан. Коктейль» фантазії Марини Смілянець на основі творів класиків (реж. Максим Голенко)

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я»

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я» – ангажементний театр в Києві було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює директор – художній керівник Олексій Кужельний (25 січня 2019 переміг у конкурсі на посаду). У виставах театру беруть участь актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть українською, російською та англійською мовами.

Майстерня «Сузір’я» у 2019 році грала репертуарні вистави, робили благодійні покази. Директор – художній керівник  Олексій Кужельний став лауреатом Премії ім. Панаса Саксаганського від НСТДУ.

Фестивалі 2019:

1. травень – ХХІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) – вистава «Прекрасний звір у серці» за поезією Миколи Вінграновського (реж. Олексій Кужельний)
2. червень – Міжнародний фестиваль моновистав «Відлуння» (м. Хмельницький) – вистава «Бій з тінню» за романом Драґослава Михаїловича (реж. Олексій Кужельний)
3. вересень – XVII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль) – вистава «Украдена краса» (реж. Богдан Гнатюк) – відзнака у категорії «За честь, достоїнство та вірність професії» (актор Анатолій Гнатюк), номінація Журналістського журі «Фатальна жінка» (Ірина Сопіт за роль офіціантки Вероніки)

Прем’єри 2019:

1. 08 лютого — весільний тост «Шіола» Гели Думбадзе (реж. Олексій Кужельний)
2. 06 березня — відверті зізнання «Шило на Мило» за п’єсою «Валентинів день» Івана Вирипаєва (реж. Денис Дикий) – мікросцена
3. 05 квітня — театральний слешер/детектив «Украдена краса» Богдана Гнатюка (реж. Богдан Гнатюк)
4. 11 травня — трагіфарс «Три високі жінки» Едварда Олбі (реж. Тетяна Аркушенко)
5. 11 грудня — трагіфарс «Крик під льодом» за мотивами п’єси «Страх і відчай в третій імперії» Бертольда Брехта (реж. Ірина Гочашвілі) – мікросцена

Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ»

Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ» відкрито 12 листопада 1994 року Владиславом Троїцьким, який на той момент не пов’язував свою долю з наміром серйозно займатись театром і мистецтвом. Створене вiн назвав «готелем мистецтв», своєрідним відкритим майданчиком на ім’я «ДАХ», символом якого став равлик, «що повзе схилами Фудзі», «тихо до самої вершини» – він i став не лише символом, але й метафорою принципів, покладених в суть цього «шансу, подарованого долею», за словами засновника «ДАХу».

Протягом 2019 року ЦСМ «ДАХ» двічі брав участь у конференціях Європейської театральної конвенції в Амстердамі та Дрездені, було проведено в системі ЦСМ 140 подій (з них зіграно 65 вистав та 34 дитячі вистави, проведено 17 концертів, 9 лекцій та 6 спецподій). Відбулися прем’єри вистав, створених у колабораціях, — «TRANZYT» та «Hooligan», «Mueller Maschinen Raum». Відбулася спецподія Гранд-опера «Nero» та «Балет кранів» у Маріуполі. Також в Україні та закордоном провели 59 концертів гурт «Даха Браха» та 51 концерт гурт «Дах Дотерс». Шість продуктів протягом року створила формація «Нова опера». У Могильові взяли участь у Міжнародному молодіжному театральному форумі «М@rt.контакт», фестиваль сучасного мистецтва «ГОГОЛЬFEST» отримав нагороду «ТОП-5 кращих фестивалів Європи» від організації «EFFE», а Владислав Троїцький отримав премію імені Василя Стуса.

4. Участь у фестивалях (дати проведення, повна назва, місце проведення, назва конкурсної роботи з іменем режисера, отримане визнання);

1. квітень – Фестиваль «StartUp ГОГОЛЬFEST» (м. Маріуполь, «Парадокси злочину» (реж. Влад Троїцький)
2. вересень – I Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «DniPro GogolFest» (м.Дніпро) – «Сон Аліси» (реж. Влад Троїцький)
3. жовтень – I Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Air ГогольFest» (м.Вінниця) – німецько-українська музично-театральна колаборація «Mueller Maschinen Raum»
4. травень – Фестиваль «RADAR OST» (м.Берлін, Німеччина) – концерт гурту «ЦеШо»

Прем’єри 2019:

1. 19 червня – історично-психологічна трагедія «Смута» за п’єсою KLIMа (реж. Влад Троїцький)

Центр мистецтв «Новий український театр»

Центр мистецтв «Новий український театр» (Театр на Михайлівській та Театр для дітей «Сонечко») заснований у 1998 році, позиціонує себе, як ТЕАТР ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ. Основні структурні підрозділи – Театр на Михайлівській та Театр «Сонечко» (стаціонарні драматичні театри, що мають в репертуарі 45 вистав). На афішах класична українська та світова драматургія та більше 20-ти вистав, поставлених за п’єсами сучасних українських драматургів. Саме у популяризації сучасної вітчизняної драматургії бачимо одну з наших стратегічних цілей. Театр, розташований в затишному дворику в центрі Києва, має камерну сцену на 40 місць та унікальну «домашню» атмосферу, яка так приваблює глядачів. Цільова аудиторія має широкий діапазон – від наймолодших глядачів дитячого театру до широкого загалу поціновувачів мистецтва театру. У 2019 році із гастролями театр відвідав Львів, Ужгород, Дніпро, Чернігів, Одесу, Запоріжжя, Харків та міста Київської області. Вистави театру відвідали близько дванадцяти тисяч глядачів.

З 17 по 19 квітня 2019 року Театр на Михайлівській в творчій співпраці з Міжнародним літературним конкурсом «Коронація слова» провели міні-фестиваль сучасної української драматургії «Нова п’єса». В програмі фестивалю були режисерські читки (публічні читання відібраних текстів різних років, організовані режисерами), бліц-презентації (виступи драматургів з короткими презентаціями своїх нових текстів), творчі зустрічі з відомими драматургами (Павло Ар’є), показ вистав, поставлених за п’єсами-учасниками конкурсу «Коронація слова».

Фестивалі 2019:

1. вересень – Всеукраїнський фестиваль театрів–лабораторій «VIEfest» (м. Запоріжжя) – вистава «Методи виховання малих засранців»

Прем’єри 2019:

1. 24 квітня – вистава-концерт «Спекотна ніч у Ігуані» Віталія Кіно на музику та вірші Іллі Рибалко (реж. Віталій Кіно)
2. 29 серпня – «Собачий вальс» за п’єсою «Собака» Юрія Васюка (реж. Віталій Кіно)

Театр української традиції «Дзеркало»

Комунальний театрально-видовищний заклад культури Дніпровського району м. Києва «Театр української традиції «Дзеркало» було створено у 2005 році рішенням Дніпровської районної в м. Києві адміністрації і розпочав свою діяльність 1 січня 2006 року.

У 2019 році колектив театру зіграв 60 вистав, з яких 9 вистав – благодійно. Вистави театру переглянули 6123 глядачі. Вистава «Сон Кобзаря» – присвята Небесній Сотні (23 лютого), взяли участь у пам’ятних заходах з нагоди 380-ї річниці від Дня народження Івана Мазепи (23 березня, села Дрозди і Мазепинці), до Дня захисту дітей виставу «Мандрівка на Чумацький Шлях» показали у психоневрологічному інтернаті у с. Плисків).

Фестивалі 2019:

1. вересень – День Андріївського Узвозу – вистава «У Києві , на Подолі…»
2. вересень – Дефіле театрального костюму на «Мистецькій вісі» – уривок з вистави «Зніму чувиху з хатою»

Прем’єри 2019:

1. 13 травня – «Зніму чувиху з хатою» за мотивами п’єси «Весілля» Михайла Зощенко (реж. Володимир Петранюк)

Театр сучасної драми і комедії

Театр сучасної драми і комедії було засновано 10 жовтня 2013 року групою акторів на чолі з ідейним лідером Олександром Білерою. За 7 років свого існування було випущено в світ творчості 5 казок, 6 вистав, 2 перформанси. При театрі створена Театральна студія «Pegasus».

Літом 2019 році відбулась колоборація театру із випускним хореографічним курсом Університету ім. Бориса Грінченка, результатом чого став запуск проєкту – перформанс «The 7even» на екологічну тематику, котрий увійшов до репертуару театру і надалі показується сценічними майданчиками Києва. Тривали протягом року покази репертуарних вистав – комедій положень «Пікантна ситуація» за Марком Камолеті, «Сім’я» за Реєм Куні, імерсивного перформансу «Вибір за тобою», де глядач сам обирає розвиток сюжету шляхом голосування.

У театральній студії «Pegasus» здійснено експериментальну роботу – перформанс «Ми – Кареніна після потягу».

«НЕТЕАТР»

Мене звати Антон Романов. І 16 липня 2016 року (але це не точно) я «заснував» «НЕТЕАТР». «НЕТЕАТР» не є театром, чи студією, чи майстерней, чи платформою. «НЕТЕАТР» немає художнього керівника(ці), режисерів(ок) та акторів(ок). «НЕТЕАТР» – це ідея. Ідея пошуку кордонів театрального мистецтва. Це пошук відповіді на питання що є театром, а що вже не є театром але ще не стало чимось іншим. «НЕТЕАТР» не належить мені. Я не перший і не останній. «НЕТЕАТР» належить всім, хто шукає ці межі щоб відповісти на питання, що є театром. Або щоб розширити ці межі. Або довести що театру не існує.


Все почалося у липні 2016 з перформансу у Харкові, під час польсько-української лабораторії «Мапи страху / Мапи ідентичності». Я вийшов на арену старого цирку, роздягнувся та попросив глядачів написати свої ідентичності на моєму тілі. Після цього народилася невистава «Мапа ідентичності / Мова ворожнечі». Потім були невистави «Шкідливі поради для театральних митців», «Вибори мера» (недраматург Костянтин Солов’єнко), «Мережа.net», «Відвертість» (разом з Аней На), «Що робити в Попасній після шостої вечора» (разом з драматургом Деном Гуменним та PostPlayТеатром), «Стираючи кардони» (Авдіївка), «Мовчання в Авдіївці» (Авдіївка), «Немішаєво – Прага – Немішаєво» (Немішаєво), «Життя в твоєму кольорі». Невистави були паказані в багатьох великих і маленьких містах України. На заході, сході, півдні та в центрі. Також в різних країнах Європи. Польща, Німеччина, Шотландія, Фінляндія.

«НЕТЕАТР» не є театром. Тож не може отримати нагороди чи відзнаки. Будь які нагороди та відзнаки «НЕТЕАТРУ» це спроба зробити з нього «ТЕАТР». Іноді я отримував нагороди. Але поки я цим не пишаюся. Хоч і вдячний всім хто мене відзначив).

На жаль (чи на щастя), «НЕТЕАТР» не є театром. То ж в нього немає репертуару на місяць (поки що). Немає постійного місця показу невистав (поки що). Поки що «НЕТЕАТР» не є театром.

Фестивалі 2019:

1. липень – Міжнародний фестиваль театру поза сценою Osten-Saken Off-stage Festival (с. Немішаєве, Київська область) – невистава «Немішаєво – Прага – Немішаєво»

Прем’єри 2019:

1. 09 лютого – «Неп’єса»
2. 10 лютого – «Стільці на заводі Опору» (Сєвєродонецьк)

Огляд складено з матеріалів, отриманих за участі Андрія Палатного, Марини Шейко, Лесі Арендарчук, Антона Романова, Катерини Левченко, Марина Смілянець, Олександра Білери. Окрема вдячність Славі Жилі, Віталію Кіно, Ользі Нітун та Олексію Кужельному за долученість до проєкту.