«Крап-Линка» для дитинки
Розширення меж глядацького театрального віку однозначно викликає повагу!
На малій сцені Академічного театру ляльок представили другу історію з циклу вистав для глядачів від 0 до 3 рочків.
Світлово-декоративно-музичне диво, яке переносить дітлахів та їх батьків на 40 хвилин у казку, де безліч краплинок – реквізитних та у акторському виконанні – проходять процес ідентифікації себе у просторі. «Ми – краплинки!» Людина-басейн у центрі сценічного простору, крапельки-помічниці навколо, чарівні ляльки в приємній оку підсвітленні, м’якенькі та зручненькі підстілочки для сидіння/повзання, ласкавий голос, що говорить співаючи, та співає проговорюючи… Тож, глядацька зала, яка розсаджується просто долі на килимках та залучається до контактів із крапельками, рибками тощо – в цілому задоволена.
Хоча, із точки зору маркетинга, коригування в позиціонуванні вистави все ж варто було зробити. Основна цільова, яка виявляється максимально залученою в тіло вистави – все ж батьки. Дітлахи, які отримали до своїх рук кульку чи краплинку, на певний час займаються дослідженням нової забавки, в той час, коли доросли можуть собі дозволити побешкетувати. Синхронність виконання рухів, мнемонічне повторення враз, або полювання на лялькових рибок – все це забавки саме для дорослого глядача, який отримує кількахвилинний відпочинок від власної малечі, та обертається у власне дитинство.
Щодо самої малечі – відсутність спонукаючих дій до активності і творчості – суттєве забування заявленої цільової аудиторії, і як результат отриманого експерименту – отримання цілком нової, не менш ресурсної та вдячної. І це, насправді, додаткові можливості для позиціонування вистави, якщо ним правильно скористатися…
Дійсно, дуже слабка з точки зору драматургії і взаємодії із дітьми вистава. А оскільки це вистава-гра, то взагалі… Якби не “підірваність” деяких батьків, – взагалі можна було б заснути від відсутності зміни темпоритмів і спонукання до дії. Все ж-таки в театрі ляльок насамперед та й на сцені драмтеатру головне – сценічна дія…. Ми з подружкою і двома найменшими синами ходили, – вибачились одна перед одною за “дурну” ініціативу. Чималі гроші за таку виставу можна було б витратити на щось інше… А може наші діти просто щасливі люди – з ними батьки граються більше, ніж це навіть потенційно може запропонувати зароджуваний у нас бейбі-театр. Один плюс – в маркетинговому просуванні. Молодці! Квитків не дістати. Проте абсолютне розчарування за низькоякісний хоча і добре декорований театральний продукт на ринку бейбі-театрів що тільки формається в Україні.
Згоден!
Відчувається творча недопрацьованість матеріалу.
Хоча, концепція театру для дітей – прекрасна!