«Коли опускаються руки» – завжди є аперкот від «Дикого театру»

Щороку з’являються мільйони ідей, частина з яких так і лишається на рівні фантазій.
Частину ідей вдається втілити, та отримати певний результат. І лише невиличка частинка ідей вартує того, щоб бути поширеними.

Підбором саме таких ідей займаються організатори конференції TED. Лекції TED Talks наповнені ідеями та змістами, які прямо зараз змінюють та формують наше майбутнє.

Театралів на конференції не дуже багато. З відомих виступів пригадуються розмови про «щастя дурнів» В’ячеслава Полуніна. Про початок нової цивілізації «альтруїзму» у 2010-у році на TEDx розказував Влад Троїцький. Про заснування фейкової театральної партії «Єдиної Естонії» театру «Театру № 99» розказував пару років тому естонський драматург. Можливо, є ще ряд виступів театралів.

Основна тема цьогорічної київської конференції – Celebrate troubles – це про непередбачувані, несправедливі та майже безвихідні ситуації, в які ми потрапляємо. Ми їх, можливо, ненавидимо та намагаємося уникати, але саме вони штовхають нас розширювати межі власних можливостей. Тому участь в заході команди «Дикого театру» із перформансом «Коли опускаються руки» виявилась цілком органічним.
На лекційну сцену вийшли актори Наталка Кобізька та Юрій Радіонов.
А про що саме там йшлося, розказує режисерка перформансу Наталія Сиваненко.

Це супер-сумісна штука. Практика TEDx включає в себе перформативні виступи. І першочергово метою такої ініціативи було лише розвантаження публіки від суцільно-інформативних виступів програми.
Але, з іншого боку, хотілося розширення теми програми за рахунок емоційного досвіду глядача, а не лише інформаційного, від спікерів.

Організатори TEDx гарно знайомі з творчістю «Дикого театру». І вони і ми займаємося зокрема соціальними питаннями. На цьому наша дружба і зійшлася.

Почалося все з опитування глядачів при купівлі квитків на тему «Коли у вас опускаються руки?». Цікаво, що на момент старту ми навіть не уявляли, в яку форму виллється майбутній перформанс.

Рішення прийшло саме у відповідях наших глядачів. Отримавши результати опитування – ми з акторами зрозуміли, що такі ситуації відчаю настільки катастрофічно типові у більшості, що саме на цьому і потрібно робити акцент. Це наш побут, це наше щоденне. Це те що ми робимо одне з одним. Це те як ми легко можемо збити з ніг оточуючих. І те, як дрібна образа, може змінити подальший хід подій людини до глобальних речей.

Для акторів подібний формат видався цікавою практикою, адже вони працювали у неявному жанрі. Це і не стендАп, і не персональна промова, і не драматичний театр. Текстом слугував безсюжетний набір реплік людей, які в певному сенсі сиділи навпроти. Звичний прийом «Дикого» – провокація на людей. Але цього разу ми пішли ще далі – провокація їх словами, їх думками. Змусити сміятися з типовості й абсурдності – було найважливішим. І при цьому не перетворити виступ на капустник, що було б дуже легко за таких умов.
Реакцією глядачів було бажання підбадьорити героя. А фокус в тому, що герой транслював переживання цих самих глядачів. А значить – вони підбадьорювали самих себе.

І наостанок.
Коли «Дикий» на платформі соціального впливу і підняття актуальних тем – хіба це не максимально логічна співпраця?
;-)

Своїм поглядом на перформанс зі сцени TEDx ділиться актор Юрій Радіонов.

Багато чи мало, але в нашому розпорядженні було близько трьох сотень відповідей на питання «Чому у вас опускаються руки?». Перечитали ми їх всі. Більше того – розсортували. Вийшло п’ять окремих груп – Сім'я, Робота, Побут, Друзі та Соціум. На те, щоб підібрати цікаві ситуації та пустити в них героя з відповідями на це питання, ми мали 3-4 репетиції. Щось знайшлося швидко, від чогось довелося відмовитися або трансформувати... Найскладніше було з фіналом, який не знаходився. Було або занадто солоденько, або вело до банальщини. В якийсь момент виникло враження, що у нас опускаються руки.

Аперкот!
Слово Аперкот з’явилося майже незвідки, миттєво стало тією самою вишенькою на нашому торті, після чого десерт можна було подавати глядачеві.

Ця робота допомогла нам зрозуміти просту істину – у ВСІХ опускаються руки! І це є цілком нормальним. Головне, щоб поруч знаходилася людина, яка зробить тобі АПЕРКОТ (або, якщо зручніше, – дасть чарівного пенделя).

Настав день Х на сцені TEDx.
Ярослава Кравченко представила «Дикий театр», розказала що зараз буде і до чого воно. І ось ми на сцені.

– Класне покоління! – перше, що я сказав. Це було взагалі «не за сценарієм». Просто не зміг змовчати, коли побачив в залі таку кількість розумної та прогресивної 20-30-річної молоді. Всі красиві, відкриті, позитивні. Дивлячись на них стало зрозуміло, що руки у них точно не опущені. Вони є тими, хто дасть аперкот!

Відеозапис події TEDxYouth@Kyiv 2019: Celebrate troubles може бути доступним найближчим часом на ютуб-каналі конференції. Слідкуємо, щоб побачити подію наочно.