Лютневий «Золотий дубль»

Можу помилятися, але 2019 рік увійшов до театральної спільноти ДУПЛЄТАМИ.

Два тижня тому – дуплет Івана Уривського (лауреат театральної Премії Леся Курбаса) і перемога в конкурсі на посаду головного режисера Одеського музично-драматичного театру ім. Василя Василька.

Наразі черговий дуплет – Франківський драмтеатр, під керівництвом Ростислава Держипільського, отримує статусу Національного, а сам режисер стає володарем Національної премії України імені Тараса Шевченка в театральній номінації.

Співпадіння не на 100%, але ситуація чимось подібна до футбольного «Золотого дубля».
Чи може є щось точніше в театральному лексиконі?
😉

Більшість вистав Держипільського, звісно, у Франківську, куди тропа #театральноготуризму вже не зароста. Але на кінець листопада вже анонсована зовсім інша географічна прем’єра – «Вишиваний» у Харківському національному академічному театрі опери та балету імені Миколи Лисенка. Лібрето Сергія Жадана, музика Алли Загайкевич, режисер – шевченківський лауреат Ростислав Держипільський

Які наступні напрямки театрального туризму, і яким наступним буде театральний дуплет?

PS. Серед переможців інших номінацій Шевченківської премії – Богдан Горинь та Оксана Забужко (номінація «Публіцистика, журналістика»), диригент Володимир Шейко (номінація «Музичне мистецтво»), графік Василь Чебаник (номінація «Візуальне мистецтво») та режисер Роман Бондарчук (номінація «Кіномистецтво»).