Фестиваль-премія GRA. Екзитпул

ЦЕЙ ДОПИС НЕ Є ОФІЦІЙНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ Фестивалю-премії GRA.
Це виключно мій персональний рейтинг, складений на основі переглянутих 12 з 12 вистав у конкурсні дні фестивалю.

Кілька вистав, бачених до того, вирішив все рівно відвідати, й переглянути саме сьогоднішнім поглядом.
Тож…

З шести заявлених номінацій ТРИ виявилися проваленими.

НАЙКРАЩА ХОРЕОГРАФІЧНА/БАЛЕТНА/ПЛАСТИЧНА ВИСТАВА

Номінант:
«Спокушені спрагою» (Криворізький театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»)

1. В номінації ОДИН-ЄДИНИЙ учасник, тож, конкурсу вже немає.
2. Єдина вистава, яка пройшла – є відвертим порушником Положення, де чітко зазначено про участь прем’єрних вистав, які здійснені у період з 1 січня по 31 грудня 2017 р. Прем’єра вистави «Спокушені спрагою» Криворізького театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху» відбулася 18 жовтня 1998 року (це не опечатка – ОДНА ТИСЯЧА ДЕВ’ЯТСОТ ДЕВ’ЯНОСТО ВОСЬМОГО РОКУ – ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ТОМУ).
3. Ну, і, звісно, естетика минулого сторіччя, музичний дисонанс та відсутність ґрунтовної драматургії зводить цю роботу до містячкової забавки сонного часу у піонерському таборі.

ІМХО, номінація має залишитися незайманою.

НАЙКРАЩА МУЗИЧНА ВИСТАВА У ЖАНРІ ОПЕРИ/ОПЕРЕТИ/МЮЗИКЛУ

Номінанти:
* «Біла ворона» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
* барокова опера «Дідона та Еней» (Громадської організації «Open Opera Ukraine»)

1. Паритетного змагання між оперою та рок-оперою важко собі уявити – різні завдання, категорії, майстерність виконання…
2. Участь в музичній категорії вистави відверто розмовного жанру із вокальними вкрапленнями робить змагання карикатурным.

ІМХО, номінація має залишитися незайманою.

НАЙКРАЩА ВИСТАВА ДЛЯ ДІТЕЙ

Номінанти:
* «Коза-Дереза» (Дніпровський міський театр ляльок «Театр актора і ляльки»)
* «Ангелик, що загубив зірку» (Чернігівський обласний театр ляльок імені Олександра Довженка)

1. Історія з запредельним рівнем частини вистав для дітей України все більше й більше отримує підтверджень. Дисонанс між рецензіями експертів та баченим така, що виходить далеко за межі суб’єктивного сприйняття дійсності – питання професійної оцінки елементарних базових категорій, за якими режисери отримують свої фахові дипломи. Це вже не говорячи про відвертий несмак, брудне виконання, шароварноцентричність та ще-ще-ще багато чого жахливого у заявлених номінантів.
2. Жодну з вистав не можна не тільки показувати іноземному журі, а їх необхідно ховати взагалі від очей глядача, і якщо і показувати – то тільки у пустих приміщеннях при повному вимкненому світлі і звуці.

ІМХО, номінація МАЄ ЗАЛИШИТИСЯ НЕЗАЙМАНОЮ, а питання про #травмамистецтва особливо в царині дитячого театру просто криком кричить про невідкладне обговорення із залученням фахівців театральної справи, педагогів кафедри лялькового мистецтва, УНІМА, НСТДУ, експертів, журналістів, громадськості…

НАЙКРАЩА ВИСТАВА КАМЕРНОЇ СЦЕНИ

Номінанти:
* «Віталік» (Дикий Театр)
* «Тату, ти мене любив?» (Київський експериментальний театр «Золоті ворота»)

1. Вистави дуже складно порівнювальні (якщо взагалі їх можна рівняти). Безпретензійний «Віталік», на меті якого зав’язати діалог з молоддю, яка до того взагалі не знала про існування театру, та «Тато», розрахований ни спокушеного глядача, зроблений як страва високої кухні…
2. Адже конкурс є конкурс, і тому мають вмикатися певні маркери, за якими неможливе порівняння стає можливим.
   Про своє захоплення «Татом» писав рівно рік тому – вистава, яка вразила, яка перевернула та захопила своєю придумкою, блискавичним виконанням та точними акцентами.
   Але, саме конкурсна вистава, яку було зіграно 24 листопада 2018 року, лишилася із голою режисерською концепцією, надривним виконанням головного героя та акторською заміною, несумісною з п’єсою та невиправданою під час вводу (тут не йдеться про причини та все таке – лише конкретний показ вистави у конкурсний день).
3. Вистава «Віталік» найменш конкурсна з притомноконкурсних вистав. І при тому якісна режисура та чистеньке акторське виконання і стають особисто для мене тими маркерами, які переважають вибір.

ІМХО, переможець в номінації – вистава «Віталік» (Дикий Театр).

НАЙКРАЩА ДРАМАТИЧНА ВИСТАВА

Номінанти:
* «RH+» (Закарпатський обласний угорський драматичний театр, м. Берегове)
* «Уявний хворий» (Харківський державний академічний театр ляльок ім. Віктора Афанасьєва)
* «Вій. Докудрама» (Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка)

1. Три вистави, перегляд яких справило справжнє задоволення, хоча й не досить зрозуміло, з яких причин експертам не вдалося довести категорію до загального формату двох вистав.
2. Кожна з вистав така, на яку хочеться потрапити вдруге, тому – додаткові маркери для обрання найкращої:
   * Драматургія – свиня в мішку – п’єса вистави Чернігівського театру. Пірнання та насолода текстом харків’ян та неймовірна інсценізація берегівчан;
   * Режисура – фантастична насолода усією трійкою – гру в дірки не маю бажання проводити – незначних мікропровалів було у кожної вистави;
   * Акторські роботи – міцний ансамбль, яскраві виконавці, сміливість, органічність…
   Тож, маркерами відсікся лише Чернігів.
3. Найголовніший маркер – найсильніший внутрішній вибух від перегляду.

ІМХО, переможець в номінації – вистава «RH+» (Закарпатський обласний угорський драматичний театр, м. Берегове)

НАЙКРАЩА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПОШУКОВА ВИСТАВА

Номінанти:
* «Гамлет» (Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Івана Франка)
* «Під небом синім» (Київський національний академічний театр оперети)

1. Неймовірне конкурсне поєднання – адже максимальний експеримент, який може дозволити собі музичний театр та драматичний – різниця у багато разів. Чи можливо то порівняти у яких-небудь перерахунках? Певно, що й так, із залученням розрахункових математичних коефіцієнтів тощо.
2. Вистава «Під небом синім» Київського національного академічного театру оперети – професійна режисерська робота, гарно зібрана, поєднана із оркестром… Супер, легко, точно, емоційно, дуже красиво та зворушливо… Але де там експеримент? Лекало вистави зрозуміле на першій треті вистави, яка неухильно рухається вперед до фіналу.
3. Експеримент, як на мене – це вистава, якої за всією логікою препарування не мало б існувати – окремі складові або незрозумілі, або викликають безліч питань. І виключно в жанрі того самого експерименту, залучення тієї самої театральної магії стається ТАКИЙ вибух, що тебе емоційно розмазує стінами і тримає ще довгий час потому.

ІМХО, переможець в номінації – вистава «Гамлет» Франківського драмтеатру.

До слова, франківський «Гамлет» серед мене – і однозначна краща вистава фестивалю – та, яка є прикладом того, що український театр існує, вміє працювати і під землею і на ній, вирішує кастингові питання не дивлячись на відстані… І, найголовніше – не лишає глядача байдужим. Глядач і після вистави, і в інтернет-обговореннях розділився на протилежні табори – посередині нікого.
Планую уявлення про автентичний простір перетворити на реальні відчуття у рубриці #театральнийтуризм.

Ще раз із величезною вдячністю за театральне свято.
До наступної проGRAми фестивалю!