БезДИВНИЙ «Карлик Ніс»
Казка на театральній сцені, в якій немає місця диву – дивний витвір…
«Карлик Ніс» в Академічному театрі ляльок – малологічна п’єса з купою нестиковок, пояснювати які доводиться бонусному персонажеві; із безліччю вставних пісенних номерів, що виконуються акторами під плюсову фонограму; з відсутньою режисерською чисткою вистави, без продуманої логістики та із зажатими мізансценами в глибині сцени.
Візуальна краса вистави – в стопкадрах та частково у сценічних костюмах (дуже влучний герцог з відсилкою до ілюстрацій Рабле і на противагу – цілком незрозуміла гуска).
Під жанр мюзиклу фанерні вистави взагалі не дотягують, під музичну виставу – забагато ілюстративних вставних пісеньок, під виставу – зазайвий «тлумачний поліцейський», під дитячу виставу – заумовна режисура (для дітей треба як для дорослих, тільки набагато краще)… Тож, чи гідний продукт Академічного театру в цілому, та номінації на премію «Київська пектораль» зокрема – дуже велике питання…
І головне, дива в казці не відбувається…