Великодньою стрічкою соцмереж

Новий Рік, День театру, Великодень…
Календарні свята, або особисті нагоди.
До кожного можна доторкнутися з душею, або формально, або взагалі проігнорувати.
До слова, іноді ігнорування виглядає переконливіше за опостилий формалізм.

Виходячи з того, що назва свята не має абсолютно ніякого значення, Великодня комунікація українських театрів наводиться черговим оглядом еволюційного зрізу – від бабусіних поштівок, до перших азів інтернет-пошуку, й, власне, до гайдлайнів та брендбуку.

Шаблонізація радянської доби з одного боку активно створювалася активистами із шорами на очах, з іншого – висміювалася майстрами жанру (яскрава глава про шаблони 20-х в «Золотому теляті» Ільфа і Петрова, наприклад).

Інститут календарних привітань приводив мене, підлітка, на поштамт, де всього й треба було обрати шаблонну листівку з квітами/ялинками/зайчиками, та додати туди адресу отримувача. Такими з року в рік однаковинками обмінювалася суттєва частина 1/6 суші. Майже такі самі шаблони знаходилися у вітальному відділі керівної ланки – учбових закладів, підприємств, країни. Було все максимально однаковісенько – від «Дорогие товариши…» й «із побажаннями щастя та здоров’я». Посадові тексти мали мати об’єм, який зазвичай мало хто читав.

При всьому цьому, масиви тексту на листівці й донині можуть мати дизайнера – і тобі загальне враження може лишатися навіть приємним. Або не мати – у такому випадку літери в обведеннях викликають фізичний біль в очах.

На сьогоднішній день поштамт перекочував до електронних просторів. Особливий рай для шаблонних листівочок – вайбер. Але й іншим мережем дістається. Користними ресурсами є пошукові програми, спеціалізовані сайти, спільноти у соцмережах тощо.
Зайшов, обрав картинку – завдання з поздоровлення виконано.

Інша справа, що випадкова картинка може працювати на підписника сторінки хіба що випадково.
Але якщо це не дуже обходить театр – то чого б і ні (наведені зображення не обрізані – на них просто відсутня будь-яка ідентифікація).

З точки зору естетики суттєвим подразником стають картинки, збережені прев’юшками (це ті, що в стрічці спливають по 10 кБ). Або ті, що є поздравлялками від театрів, брендовані лівими вотермарки на зображеннях.
До того ще марковане спільнотою «В контакті»…

Наступний рівень прокачки – тематичні зображення (з попереднього прикладу) із додаванням власної брендовки.

Зробити це можна відверто дивним способом – не звертаючи уваги на відповідність кольорів, стрибаючи сходинками та ламаючи всі візуальні осі.

А можна навпаки, органічно вписати бренд у зображення – безпретензійно, але органічно та естетично.

Серед яскравих авторів, зображення яких з’являються у компіляціях (і не тільки театральних) – наші сучасники Нікіта Тітов та, від цього року, – Інна Руда (авторка великодніх листівок, створених для групи компаній «Верес»).

Щоб закрити тему статичного святкового зображення – наступна колекція.
Тут зібрані ті, хто або користується гайд-лайнами, має дизайнера або смак.
Або просто є розуміння що із чим поєднується, а що не дуже.

Звісно, й у цій підбірці представлені різні за якістю виконання взірці.
Безперечно одне – всі вони зроблені не за 5 хвилин на колінці через гугл, а сплановані, продумані та втілені із повагою (а деякі прямо із любов’ю) до глядача.

І разом з тим, світ стрімкий.
Соцмережева його частина – ще стрімкіша.
Не встигаєш – шуруй на задвірки історії.
Так якось все й виходить, досить жорстоко та безжально.

Хочемо ми того чи ні, а, прикладом, інста-платформа – це вже давно не про статичне зображення. І просунуті бренди серед інших викладають вакансії на сторізмейкерів…

Але не травмуватиму занадто.
Шлях від «Однокласників» до «Тік-Току» не близький. Тут хоча б з айдентикою розібратися багатьом:-)

Від року до року всезбільшується кількість динамічного контенту.
В цілому, ситуація аналогічна картинкам.
Одні використовують відео запозичення.
Інші створюють власний контент.

З основних різновидів – гіфки й, власне, відео.

Посилання на відео у фейсбуці: Львівський театр Лесі, Львівський театр Курбаса, Хмельницький театр Старицького, Київський театр «Особистості».

Львівська опера

Полтавський театр ляльок

Великодній огляд був минулого, позаминулого року…
Цілком можливо, буде й наступного.
Цікаво, коли зміну почнуть бути яскраво помітними?