26 київських театрів. Афіша велика, афіша маленька

Рубрика «26 київських театрів» – це спроба із неймовірно різних театрів (за розмірами, званнями, наявності приміщень та рівнем популярності) виокремити певні спільності, бодай невеличкі параметри. Це такий пошук спільних знаменників у в цілому непорівнянних величинах.

Сьогодні під збільшувальне скло потрапляє театральна афіша місяця.
Не конкретних вистав, а саме той дизайнерский елемент, який має на меті підказати потенційному глядачеві планування його вечірніх театральних походів.

Де таке зустрічається?
Частіше за все у фейсбуці театру, в касах (конкретного театру чи міських), на рекламних площах (напр. сітілайти).

І якщо на сторінці театру чи в його приміщенні конкуренція малоймовірна, то інша територія є цілком конкурентним середовищем, де працюють ринкові закони – зацікавив потенційного глядача~ чи відлякнув? Зробив його вибір простим, комфортним та приємним, чи роздратував і заплутав остаточно.

Приблизно таке навантаження у місячної афіші (якщо винести за дужки іміджеву складову, брендовае навантаження тощо).

Розуміння того, що первинне враження від вистави у глядача починає формуватися заздалегідь, а не з моменту відкриття завісі на сцені, дає підстави розглядати всі точки дотику з театром не просто як «у всіх є, і нам потрібно», а як працюючий інструмент маркетингу.

Тож, нижче про деякі особливості афіш київськи театрів.

Статистично вийшло, що із 26 театрів подібною опцією взагалі не користуються троє театрів; Театр маріонеток на честь свого 30-річчя гастролює, тому березневої репертуарної афіші не має.

Також в огляді відсутні афіші Муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва, Національної опери, Театру ім. Лесі Українки та ТЮГу на Липках. Афіші попередніх періодів у них є, теоретично, і березнева мала б бути. Але віднайти їх у відкритому просторі не вийшло, до того ж ще й всі персональні звернення до театру залишилися без відповіді.

Виходить, що огляд 26 – 5.

Для огляду залишилися 17 березневих театральних афіш.

Верстати чи не верстати?

Твердження про повальне використання афіш місяця було б некоректним.
З 26 театрів вибірки, чотири цілком свідомо не користуються місячними афішами.

Документальний PostPlay Театр зосереджує свою комунікацію на фейсбуку, де й розташовує актуальний перелік вистав, підкріплюючі їх окремими створеними подіями до кожної.

Акцент ДАХу та Чорного квадрату – електронна афіша на сайті.

Умовна афіша – комунікація театральної агенції ТЕ-АРТ – акцент на візуальній картинці афіш вистав + текстовий супровід щодо найближчих дат показів.

Кольорова диференціація

Найцінніше в кожному бренді – його унікальність та ефектне виділення на фоні оточуючих.
Якщо тебе плутають з кимось іншим – то є сигналом до серйозного аналізу та оперативного вживання контрзаходів.

Трішки теорії. Колір – не просто колір, навіть якщо так може вважати дизайнер та замовник разом взяті. Колір – найперша комунікація з брендом, ще до того, як вдалося розгледіти окреми картинки, оцінити шрифтові рішення чи прочитати бездоганний текстовий контент… Висновок дослідників з University of Winnipeg («Вплив кольору на маркетинг») говорить про те, що перша думка про продукт заснована саме на кольорі – від 60 до 90% за перші 90 (!!!) секунд. Тож, обираючи колір – вже приймаються рішення бути чи не бути глядачеві із цим чи іншим театром.

Коротко про найпопулярніші кольори з палітри київських театрів.

ЧЕРВОНИЙ – це про енергію, рішучість, пришвидшений пульс… Так, червоний спонукає до дії (саме тому і є найпоширенішим в царині тотальних розпродажів та політичній рекламі.

Червоними домінантами березня в своїх афішах стали молоді та завзяті театральні команди, які чіпляють, спонукають, закликають – Малий драматичний та Дикий театр.

Багацько афіш не використовують червоний основним, проте користуються ним в якості яскравого акценту саме там, де необхідно привернути увагу.

ЖОВТИЙ – це про молодість, оптимізм, комунікабельність. Між іншим, колір гарно привертає увагу до вітрин. Жовтий – це френдлі та відкритість.

Жовтий театральний монополізм у «Золотих воріт».

Окремими плямами довтий зустрічається в спонсорському блоці комунікабельного Parter UA.

ЗЕЛЕНИЙ – колір для афіш більш сезонний, і на прикладі першого місяця весни – досить актуальний. В загальному ж розумінні, зелений – це сталість, розслабленість, пом’якшення.

Позеленіли до весни кольорові елементи на афішах театрів ляльок (і державного, і муніципального). Заколосився озимими рамочки, виділеннями та підкресленнями дизайн Театру на Подолі.

Ще серед вживаних київських кольорів – градієнтний перехід блакитного в синій.

По окремості, СИНІЙ – це в цілому про концентрацію та надійність, БЛАКИТНИЙ – про впевненість, піднесеність, дружність, мир та загальну гармонію.

Міксування цих кольорів обрали театри «Мистецької вісі» – Сузір’я та Молодий.

Решта – цвітові експерименти або в бік кольорового нейтралитету, або у пошуки власної ідентичності.

Блокове розміщення

Після першого кольорового враження, око переходить в режим з’ясування внутрішньої логіки побудови афіші. Основний показник – юзабіліті – наскільки зрозуміло та комфортно користуватися (в даному випадку).

Основних блоків – шість:

• візуальний ідентифікатор (лого, назва, сезон);
• ідентифікатор місяця (наразі, приклади березня);
• перелік вистав;
• додаткова інформація (мова вистави, обмеження за віком, денний сеанс, мала сцена тощо);
• спонсорський блок;
• контактна інформація.

Вдале та адекватне розташування всього контенту – чудове тестове завдання з верстки. Бо накидане-наліплене – не має дожного відношення до дизайну. Текст і блоки необхідно структурувати, продумати логіку, промалювати, витримати в стилістиці, оформити.

Звісно, багато чого залежить від керівництва.

Наявність в XXI столітті фінтіфлюшок-завітушок, єдина користь в яких – ніякої, говорить про те, що дизайн в багатьох театрах ще навіть не зачали.

В інших про сам дизайн вже прочули, але вирішили впоратися власними силами, тому й виглядають афіші подібно до напівфабрикатів, в яких структуру нібито намітили, а до фінального приготування так і не дійшли.

Найсумніший блок майже всіх афіш – спонсорський блок. Це відверті могильники, звалища чи як завгодно ще. Цікаво, як на це реагують спонсори, партнери та меценати.

Повагу до партнерів відчутно на обороті афіші Дикого театру.

Параметрів для порівняння це безліч, на яких не зупиняюся в рамках ліц-огляду. Але з боку дизайну, від більшості афіш київських театрів дуже хочеться заховатися.

В передчутті приходу дизайнерської ери в театр та сподіванням на те, що краса врятує світ!

PS.

Повні версії використаних в огляді афіш, та спроба зібрати колекцію дизайнів з усіх куточків України, знаходяться за посиланням.
Додавайте свої дизайни до колекції!