П’ятирічна епопея п’єси «На початку і наприкінці часів»
За 15 днів – 33 річниця страшної Чернобильської аварії.
Тема життя після вибуху лягла в основу найпопулярнішого сучасного тексту українського драматурга Павла Ар’є. П’ять діючих персонажів п’єси міцно увійшли до літературно-кіно-театрального життя України та кількох закордонних країн.
П’єсу «На початку і наприкінці часів» було написано 2013 року, а вже за рік (жовтень 2014) отримала перше сценічне втілення від режисера Романа Віктюка. З різницею в місяць виходять перші українські театральні постановки Олексія Кравчука у Львові та Стаса Жиркова в Києві (відповідно, лютий та березень 2015).
Далі п’єса розходиться театрами України. Її ставлять на професійній сцені, до неї звертаються аматорські театри. Остання за часом постановки – версія Українського театру у Фінляндії. Під назвою «Zona» вистава йде у Гельсінкі.
До слова про варіацій найменувань. «Зоною» та похідними назвами іменують свої вистави окрім Гельсінків ще Полтавська театр Гоголя («Зона. 30 км людяності») та Дніпровський театр Шевченка («Зона. Історія про тих, хто не зміг піти»).
Під оригінальною авторською назвою «На початку і наприкінці часів» вистава поставлена в московському Театрі Моссовєта (наразі в репертуарі Театру Романа Віктюка) та у Харківському театрі Шевченка.
«Бабою Прісею» свою виставу назвали у Львівський театр Лесі, в Київській обласний театр Саксаганського та в Народному театр «Арсенал» центру «Печерск».
Драматург-режисер Павло Ар’є отримав назву власної постановки в Херсонському театрі Куліша шляхом поєднання двох найпопулярніших нази. Вийшла «Баба Пріся, або На початку і наприкінці часів».
Унікальний неймінг п’єса отримала від Стаса Жиркова в театрі («Сталкери») та від Володимира Тихого у кіно («Брама»).
Гендерний розподіл серед режисерів, які бралися за постановку п’єси – 1 до 10. Тобто, на 10 чоловіків-режисерів приходиться лише одна жінка – Оксана Стеценко в Харківському театрі Шевченка.
Посунули чоловіки жінок і у втіленні головної жіночої ролі. Із відомих постановок бабу Прісю втілюють два Олеги – Ісаєв у Віктюка в Москві, та Стефан у Кравчука у Львові. Ща одна чоловіча Баба у виконанні Віктора Гунькіна в постановці Анатолія Канцедайло в Дніпровському театрі.
Інформують про виставу різноманітні афіші, в колекції яких є і виключно текстові, і міксовані-фотографічні, й дизайнерські перегукуються афіші Москви, Херсону та супрематичною «Головою селянина» Казимира Малевича.
Найгастрольнішою виставою майданчиками столиці є «Сталкери» – ко-продукція київських театрів «Золоті ворота» та «Молодого театру». Вистава, від початку була поставлена та гралася на камерній сцені Молодого театру, згодом її перенесли на основну сцену, потім показували на просторій «Сцені 6»… Черговий переїзд – на сцену Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Опанування нового простору заплановано до Чорнобильської річниці, 26 квітня.
До слова, сім існуючих вистав за п’єсою «На початку і наприкінці часів» граються в квітні 2019-го. А дві – саме 26-го – на сцені Театру Драми і комедії у Києві та в Київській обласний театр Саксаганського в Білій Церкві.
Всі ці вистави, звісно, приурочені до пам’яті страшної трагедії та кожним своїм показом продовжують ставити незручні питання щодо існуючого положення речей, знову, знову і знову…
Повна колекція матеріалів знаходиться за посиланням.
