«А был ли мальчик?» – про пруфи і театральний чекліст

Загалом, не лише про пруфи йтиметься (для тих, хто все ще лінується поглянути в словник, що то за звір такий – розгадка десь посередині тексту).
Є про що поговорити у більш широкому сенсі.

Вчора представив пілотний проект відеодайджесту українських прем’єр місяця.

Протягом січня відслідковував фейсбук-спільноти, які працюють в режимі агрегаторів за фільтром прем’єр місяця. За мінусом ну зовсім вже самодіяльності, згадувань про прем’єри січня, які відбулися, було зібрано ВІСІМ.

З моменту публікації почалися «застрибування в останній вагон» – а ми також відпрем’єрилися, а про нас там нема.

Гуд, відкриваю надстрашну таємницю як лишатися на поверхні свідомості принаймні театральної спільноти (робота з театральною цільовою – це окрема тема).

ПРЕПРОДАКШН

Обрання драматургічного матеріалу, репетиційний період, залучення авторів (у випадку, якщо живі), методична робота з інформаційної підтримки тощо.

Ще влітку 18-го почали з’являтися в ЗМІ публікації про обраний Тамарою Труновою текст Олега Сенцова до постановки. Прем’єра відбулася 7 грудня.

Національний драматичний театр допустив в святая-святих – в коріоланові майстерні.

Прем’єри за своїми виставами відвідує Марія Матіос (і мова не лише про театри Києва та Івана-Франківська. Восени 18-го це було, наприклад, в Чернівецькому облмуздрамтеатрі.

Ну і звісно, пакет дизайнерських матеріалів (перелік може доповнюватися):

• Розробка ключового образу вистави;
• Адаптація визуалу на використовувані формати (від стандартних вертикальних та горизонтальних А4, до соцмережевих варіацій);
• Анонсування на власних ресурсах (сайт, сторінки в соціальних мережах);
• Прес-анонси та залучення інструментів PRдля отримання публікацій;
• Робота з профільними виданнями (сайти та спільноти-агрегатори тощо).

І як сил і наснаги вистачає – то ще й промоція. Дещо з прикладів наводив в маркетинговому огляді.

Проте кіношники випробовують різні промоційні можливості.

 Хоча, на цьому може історія і завершитися – діло до прем’єри можна і не доводити – лишитися недосказоністю (театральний приклад з «Ріверсайд Драйв» в Молодому театрі чи ресторанна «Перша Львівська хвойдарня»).

Саме тому пруфи (англ. proof – доказ) – діло серйозне!

ПРОДАКШН

Організація прем’єрного чи допрем’єрного івенту в театральній царині – це частіше дичина. Максимум – післявиставний фуршет (ні в якому разі не засуджую, а лише констатую недовикористання можливостей).

Організація професійної театральної фото і відео зйомки.

Тут можна довго балакати, але так і залишається фактом зачатковий рівень фото та відеоматеріалів з вистав.

 

Сегмент театральної фотографії – цілина непахана, хоча і починають з’являтися перші цікаві приклади

ПОСТПРОДАКШН

Відпрацював прем’єру до і після ще не варто зупинятися.

Адже тепер – найголовніший стрибок до валу глядача – грамотне подання результатів переданонсів та прем’єр, на яких буває лише обмежена кількість глядачів.

Тож тут хто в що гаразд – екзитпул враження (бліц відео), моніторинг мереж та робота із відгуками, публікація альбомів фотографій, пости/перепости публікацій, подальша планова робота з вже випущеною виставою (анонсування, запрошення, розіграші, відеопровокації…).

Якщо виконано бодай щось з цього переліку, є ймовірність, що про прем’єру вашої вистави дізнається бодай ще хто, окрім задіяних на постановці.

А коли до діла підійти комплексно – то можна отримати чудові попередні продажі, аншлагові зали, купу публікацій… Звісно, якщо є такі плани і завдання у театра…

PS. Текст вийшов досить сумбурний, і до кожного з розділів можна додавати і додавати тез, прикладів та ілюстрацій. Тож, обов’язково так в подальшому і буде. Свої спостереження пишіть в коментарях, в лічку, розказуйте при зустрічі.