Ти у мене єдина – мережева комунікація театрів до 30-річчя Незалежності
Серпень – місяць шорохів, зашкварів та інших ґвалтів, звільнив день святкування 30-тиріччя Незалежності України від вселенських потрясінь, і градус святкового сприйняття відчутно переважав у бік позитива.
Яскравою ілюстрацією стали святкові концерти на двох сусідніх площах – минулорічний шабаш на Софійській, та цьогорічний «Ковчег» на Михайлівській (проєкт «Ковчег Україна: 10 століть української музики»).
(відео минулорічне зі львівської прем’єри)
Більш-менш спокійно й на полях «датського» smm театрального простору України.
Виграшно виглядають не листівочки, а репортажі з реальних подій. Так, прикладом, стрічка Лівого берега – в Заслуженому (Андрій Ісаєнко), «Золотих» – в іменинникові (Максим Донець), Віталія Люботи – в мистецькому його вписуванні у кольори Незалежності, Миколаївського російського театру – у репортажі з міської виставки, Херсонського театру Куліша – з концертного виступу, Хмельницького театру ляльок – з поїздки до Сєвєродонецька, Франківського драмтеатру – з зіграної вистави на полонині гори Піп Іван…
Ті театри, хто не мав подібних подій, або не зіграв прем’єру до незілежності (саме 24 числа вийшло чотири першопоказі, й день ліворуч-праворуч від свята, але про них в окремому огляді) – працювали із візуальними привітаннями.
Великою підмогою smm-никам стала єдина візуальна айдентика, яку до святкування запропонувало Міністерство культури та інформаційної політики України. Заклик її використання містив в собі задум адаптації зображень до власного бренду. Але то вже було занадто складно для більшості (й не лише театралів).
На цьому колажі, з реальних зображень фейсбуку, представлені привітання українських театрів із Незалежністю.
Хто зможе вгадати театр?
Міністерська концепція ще передбачала унікальні кольори кожного регіону.
Але то вже виходило вкрай складно для вічно заклопотаних театралів, частина яких із комп’ютером до сих пір «на ви».
Проте, промінчики пробиваються й на театральному ґрунті.
Одні – грубіше…
Інші – витончініше…
Можливо, виходить, коли забажати, імплементувати міністерську концепцію до власного візуального образу, що дозволяє і доєднатися, і виділитися.
Щоправда, ніхто не примушував театри відмовлятися від власної ідентичності, тому – ціла низка прикладів брендів театру поза єдиний стиль (якість технічної реалізації – різна).
Окрема приємність – театри, які використовують можливості відеопродакшну.
Мало-помалу мережеві можливості входять до театральної сфери.
В обкладинці огляду використано фрагмент роботи Нікіти Тітова.
