Конкурсна кухня. Конкурсні роздуми
Емоцій і вражень від кожного дотику до державних інституцій, зазвичай, більше ніж можна у себе вмістити. Тож, сьогодні про свіженьке від конкурсів, що проводять у Департаменті культури КМДА.
Вступна частина. РОЗДУМИ
Наприклад, більшість медичних спеціальностей мають єдину платформу – медінститут. Але у кожної свій профіль, навички, практика… Тому досить дивним може виявитися стоматолог, який перекваліфіковується у хірурга чи терапевта…
Трішки простіше, здавалося б, у педагогіці – що ж там складного, повикладав математику, потім погортав підручника – пішов викладати мистецтвознавство тощо…
Але у тому і проблема, що різниця є, і вона надсуттєва! Прикладів переходу медпрацівників у культуру – Чехов, Булгаков, Горін. Випадки, коли, наприклад, «Іван Васильович змінює професію» із творчої на господарницьку, не є поширеним явищем (хоча, і зустрічається). А робота департаменту має все ж ґрунтуватися на системності та кваліфікаційності, «кожній посаді свій нрав і права».
І, власне, із спостережень.
Розділ 1. КОРЕКТНІСТЬ ТЗ
«Без нормального ТЗ виконання ХЗ» (С)
Розповсюджена практика щодо підбору кваліфікованого персоналу – відповідна кваліфікаційна заявка. А вона дещо відрізняється від вигуку «Збирайся, народе, кому заманеться!». Кожній професії треба навчатися (навіть і особливо, якщо це – директорська посада).
Одна із суттєвих причин управлінського безладу (і у бізнесі, і у держструктурах) – відсутність розуміння, що керівник – це професія, якої необхідно навчатися! Ну а без того розуміння решта сиплеться картковим будиночком.
Тож, першочергова і системна помилка – ФОРМУВАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ЗАЯВКИ.
Увага, «завдання зі зірочкою»!
На яку посаду висуваються наступні кваліфікаційні вимоги:
«Вища освіта, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіння державною мовою та здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов'язки»
Правильна логічна відповідь – на будь-яку!
Більш того, до оголошення внесена банальність банальна і ані слова хоч би про яку-небудь конкретику.
Тому і маємо здобувачів, які із формальної точки зору відповідають вимогам, але не сутності функціоналу посади.
Щоб розгляд мав предметну сторону, за приклад візьму цілком конкретне оголошення.
Попередня комісія завершилася рішенням про повторний конкурс, бо ЖОДЕН З КАНДИДАТІВ НЕ ВІДПОВІДАВ сутності посади ДИРЕКТОРа.
Що змінилося у повторному оголошенні?
А нічого, за винятком оновлених дат (СКРІН порівняння двох оголошень).
І, теоретично, можна було б повірити у неможливість деталізації та конкретизації, відсутності такого дозволу на законодавчому рівні, аби не подібні оголошення Міністерства культури (приклад 1, приклад 2). По кожній позиції зазначено мінімальний термін профільного досвіду, вказані очікування від доповідей, таке інше.
Виходить, що вимоги до актора-ляльковода чіткіші та суворіші за посаду директора?
Недоречно згадується ленінська цитата про керування державою навіть кухаркою.
Н – Некомпетентність
Розділ 2. РОБОТА ІЗ ДОКУМЕНТАМИ
«Я знаю як треба, але зроблю як хочу» (С)
Усі документи умовно можна поділити на відкриті та закриті.
Рекомендації та мотиваційні листи кожного претендента публікуються у вільному доступі.
Інша справа – персональні данні.
Не знаю, як можна прокоментувати подібний «секрет Полішинеля», коли скан-папери прикривають персональні данні точно так само, як стрінги – принади стриптизерки (СКАН «зашифрованих» персональних даних).
Х – Халатність
Розділ 3. НЕОБХІДНЕ ТА ДОСТАТНЄ
«… але можна цього й не робити, якщо вам байдуже на результат» (С)
На кожне засідання членам комісії роздруковується пакет паперів, який повністю співпадає із матеріалами, які і без того викладені у відкритий доступ (так, із друкованими матеріалами зручніше працювати, із телефона/планшета/ноута не кожен із членів комісії може впоратися…) Все розумію, тому цей пункт лише умовно можна віднести до М – Марнотратства.
Дивніше у іншому.
Основна вимога до претендентів – план роботи на 1 та 5 років.
А це документ «посильніше «Фауста» Гете», та вартий попереднього пропрацювання членами комісії (адже саме викладки з нього лягають у основу роботи переможця). Та, власне, й питання мають ґрунтуватися саме на цьому документові.
Попередній доступ до плану відсутній. А безпосередньо на роботі комісії присутній один примірничок (максимум, якщо хто з кандидатів здогадається зробити додаткову роздруковану версію). Відсутня практика оприлюднення планів і після перемоги.
От і виходить, що формальні вимоги оголошення виконуються, але не менш формально.
А якщо це й не так, то переконатися членам комісії у цьому майже не вдається (а може, й не усім то потрібно?)
Л – Логіка
Розділ 4. РЕВЕРСИВНА ДІЯ
«… а це мої улюблені граблі» (С)
Дія, яка повторюється кілька разів (а якщо частіше – то просто обов’язково) потребує однозначного трактування, передбачувального роз’яснення чи мануалу-попередження (звісно, якщо це робота, а не видима її імітація).
Наприклад, досить поширені завтики на пунктах, які обов’язково мають міститися у Автобіографії, Рекомендаційному листі тощо.
Перегляд відеозвітів засідань нагадує «День бабака» – одне й те саме майже кожного разу – те не зазначено, про те не вказано, назва посади не уточнена…
Невже не шкода часу багатьох людей? Хіба ж не можна розробити рекомендований шаблон, чи мануал із переліком необхідного MustHave?
Ну а «Закон – як дишло» у питанні «Конфлікту інтересів» й взагалі – тема окремого дослідження! Вирішення питання про можливість голосувати членові комісії за кандидата, якому ж сам написав рекомендаційного листа, лежить у площині гучності голосу та рівня напору.
Епічний епізод, коли усі основи логіки відходять на другий план (відео є досить цікавим із багатьох ракурсів, але зараз – конкретна ілюстрація продавленого рішення, що тепер є прецедентом, голосування за кандидата, якому пишеш рекомендацію) – цікаве на 11 хв.
О – Однозначність
Розділ 5. МОДЕРНІЗАЦІЯ
«… та електрифікація усієї країни» (С)
Комісія, яка збирається кількістю більше кворумної – це реальний головний біль для секретаря засідання – адже треба встигати кинути палку напроти кожного голосуючого.
У цілому – епізод із гегової комедії (цікаве на 31 хв.):
Коли запропонував варіант таблички підрахунків у чомусь електронному, наприклад, у Microsoft Excel – був некоректно зрозумілим;-)
Загалом, процес підготовки протоколів, ведення обліку голосів – це справжній вампірізм часу. Пішла до комп’ютера – із папірця перенабрала – роздрукувала – принесла. При тому, що всі дії на раз-два робляться в режимі реального часу. Потім мережею кинути на друк…
Хоча, так, це вже складніше за макроси у екселі… Зовсім не зрозуміють…
К – Комп’ютерізація
Завершальна частина – ПІДСУМКИ
«возбухая – пропонуй» (С)
Вищенаведений текст ні в якому разі не є аналізом роботи департаменту.
Лише – найочевидніші речі, виправлення яких суттєво може вплинути на ефективність роботи. Економія може скласти приблизно 61%. Але за умови системної роботи та бажання прогресивних змін у даному-конкретному відомстві. Було б бажання керівного складу Департаменту (Діана Попова, Микола Шуляк, Сергій Анжияк) отримувати зворотній зв’язок від тих же членів комісії. Гадаю, побажання та рекомендації цілком могли бути і від людини із безмежним досвідом Олена Салата та кожного із присутніх.
А якщо до діла підійти ще й із управлінської точки зору, то здобутками можна було б ділитися із іншими підрозділами КМДА.
P.S. Подумалося, а може Департаментові не вистачає більшої уваги свого безпосереднього працедавця – київської громади?
