Діткоглядачі недитячих вистав
Нижче говоритиму виключно свою особисту думку, без жодних претензій на істину в останній інстанції.
Вважаю недопустимим пускати до глядацької зали театру (хоча, і про інші культурні осередки такої ж думки) глядачів у супроводі маленьких дітей віком щонайменше до 10 років. Звісно, якщо це не дитяча вистава, або захід, що передбачає сімейний тип із розрахованим контентом на нетерплячу та здебільшого розфокусовану малечу.
Винятків бути не може!
Черговим приводом до цього тексту стала прем’єра у Театрі на Печерську (деталі про виставу будуть трохи згодом, а поки що акцент саме на ситуації). І без того манюпусенький зал до вистави за Гокінгом додатково стиснули, майже до «Театру у горіховій шкаралупі». Актори із глядачем – на відстані витягнутої руки, в одній площині.
Глядачів розсадили літерою «П» у пару рядів. І у першому ряді, якнайдалі від виходу й опинилася жіночка з малюком на виставі, зауважу, не за мотивами народних казок, а за підручником із фізики.
Навіть не маючи ґрунтовних знань щодо дитячої психології, виключно із досвіду, розуміємо, наскільки тривалою може бути увага п’ятирічної дитини. А ще й у затісній залі, де не побігати. Та ще й на руках у мамці.
Тепер про позиції сторін.
Позиція батьків – дитину немає із ким залишити.
Не варто тішити себе ілюзіями щодо того, що дитинча витримає, нікому не заважатиме, і усе пройде якнайкраще. Такий варіант є неможливим за визначенням. Тому найкращий варіант – залишитися із дитиною нерозлучно, але поза глядацької зали.
Позиція театру – як ми можемо не допустити, адже це наш глядач!
Абсолютно правильно! Глядача треба поважати! Але разом із тим, окрім мамці з дітлахом у залі ще повно інших глядачів, яким непосидюча поведінка малечі відверто заважає перегляду вистави. Це вже не кажучи про живих акторів, які вимушені тримати сцену попри усілякі дитячі вигуки. Страшнішого нічого немає, коли у напружений момент драматичної сцені лунає безпосереднє дитяче «Мамо, коли це вже скінчиться?». Регіт у залі, сцена зірвана.
Тож, кілька пунктів, щоб не зіпсувати театральний вечір ні собі, ні іншим:
- Якщо вистава не позиціонується як «5+», не спокушайте долю – лишіть дитину, або лишіться разом із нею. Не ходіть до театру!
- Якщо все ж таки прийшли, знайдіть можливість розташуватися найближче до проходів, та залишайте глядацьку залу ще до перших дитячих витребеньок.
- Адміністрація театрів, якщо на те пішло, і глядача втрачати не бажаєте, то можливо подумаєте щодо дитячої кімнати з аніматором на час вистави? Цей нехитрий кейс додасть лояльності вашим театрам, та збільшить кількість вдячних глядачів
