26 київських театрів. На золотому ганкові…
Певно, якщо сильно захотіти, то зі скринь власної пам’яті можна витягти історії пошука того чи іншого театрального приміщення. На сьогодні вперше може бути хіба що яка-небудь локація нового театру. Більшість відома перевідома – Національна опера, іменні театри Івана та Лесі… А з Театром оперети знайомі навіть далекі від мистецтва футбольні вболівальники – театр з національним стадіоном – «стінка на стінку».
Хоча, трішки перебільшив. Експрес-обхід #26київськихтеатрів для цього тексту мав свій нюанс – пошук Малого драматичного театру (саме в ньому за всі 29 сезонів не був жодного разу). Перше гугл-посилання направляє на Прорізну, 8 – і до якого тільки каміння я там не звертався – усе дарма… На Олеся Гончара добрався значно пізніше…
Проте, картинка Театру на Подолі перед очима і у театралів, і навіть не у киян. От що робить добрячий скандал! Хоча, бували випадки. Спускається переді мною Узвозом компанія людей середнього віку. Сам театр вже пройшли, а в розмові чутно «Ну деж ж він! Де?» Порівнявшись з театром «Колесо» компанія зупиняється у повному непорозумінні, мовляв, і на чому тут було такий гвалт чинити. Вирішивши, що ці столичні мешканці с жиру бісяться, пішли собі далі…
Театр на Печерську за свою досить не велику історію, мандрує Печерськом. Із затишного підвальчика на Шовковичній переїхали в приміщення першого поверху – з «Хрещатика» на «Печерську». Але що тепер за адреса! Сама як там не є театральна вулиця Немировича-Данченка!
Залишився на Шовковичній підвальчик «Золотих воріт», який свого часу знайшов дуже просто, а от супутникам призначаю зустріч біля метра. Особливо тим, хто вперше. До того ж, кілька разів наголошую, що місце зустрічі – саме «Хрещатик». Не для всіх, але для декого дуже важко скласти, як театр «Золоті ворота» може бути не на метро «Золоті ворота». Ну то таке. Хто впорався з цим завданням – натикався на самонадіяність в знанні міста, та виходив на нижній станції «Хрещатика», замість верхньої… І вже «мідними трубами» виступає невеличкий квест печерським дворикам…
Приміщення, здавалося б, побільше, та попримітніше, але зі свого досвіду розумію, що знайти ТЮГ на Липках – не таке просте завдання для багатьох. Взимку – замилена сірість, весною-літом – замасковане бурною зеленню дерев
Певне здивування спостерігаю на очах першопрохідців до театру «ДАХ» – уява не дозволяє повірити в те, що театр може розташовуватися у звичайнісінький панельній житловій будівлі. Але це не факт, це насправді так…
Ще той квест з PostPlay Театром. Саму локацію знав ще здавна по фотопроектам, тому уявлення про маршрут було. Саме тому на виставу отримав «бойове доручення» доставити важливого глядача, який у сучасному світі про GPS ні сном, ні духом… Завдання виконав у дві сторони – глядача було доставлено за призначенням
Набагато простіше з Театром драми і комедії (він на такій розі вітрів, що огляд і з платформи метра, і з Броварського проспекту – причудові) та Музичним театром (цей взагалі по центру Контрактової площі розташувався)
Дитячі театри – окремий абзац – заховані всі. І якщо Державний театр ляльок – Замок на горі – визначне місце і для мамаш з діточками і для фотографів і для продакшнів, то знайти Муніципальний театр ляльок серед ларьочків на Чернігівській – це ще треба постаратися. Відокремився останнім часом Театр маріонеток. Знайти його на ВДНГ мені ще доведеться
Такі театри, як «Колесо», Молодий, «Актор», «Браво», «Сузір’я», «Чорний квадрат» примітні у часи скупчення глядачів – тоді перехожі задивляються – хто це й куди. Решта часу – цілком звичайні київські будівлі, хіба що з афішами…
Окремі історії з «Київ модерн-балетом», агенцією «ТЕ-АРТ» та Диким театром, які свої вистави можуть презентувати на зовсім різних сценічних майданчиках Києва. А палітра Дикого й взагалі – від Сцени 6 до цирку й зоопарку
У сьогоднішньому дописі, так сталося, що обійшовся без підрахунків та виведення відсотків – одні театральні фотофіксації. Але математика дуже стане у пригоді вже наступного разу…
