Театральний дайджест #6
Більшість театрів уже зачинили свої двері на період літніх канікул.
Але я ще не про підсумки сезону – лише тезово про події другої половини червня – про що було, та про що буде у «Театральній риболовлі».
Театральний дайджест №6, ЧЕРВЕНЬ 2018
ТЕАТРАЛЬНІ ТЕКСТИ
Огляду останньої вистави Дмитра Богомазова на сцені Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра «Життя попереду» присвячений окремий текст.
«Королева краси», прем’єрна вистава львівського театру Леся Курбаса, стала приводом для ретроспективи баченого за творами Мартіна МакДони.
Мікротекстом видався мануал з комфортних відвіден прем’єрної вистави Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка «Ідіот».
У аналітичному фокусі опинилися аматорські театри, які зібралися разом у рамках щорічного фестивалю «Київська театральна весна».
Щоправда, право «першої публікації» дісталося порталу «Український театр 2.0», а згодом – і на «Риболовлі».
ДАТИ ТА НАГОРОДИ
На хвилі Наказа президента до Дня конституції про роздачу чергових брязкальців, пройшла рубрика ВИСТАВА У ЗАПИСІ «В Барабанном переулке» режисера (тепер уже Народного) Ігоря Славінського, за участі акторки (тепер вже Заслуженої) Ірини Калашнікової.
Окремо згадували нещодавний серіал «Синій автомобіль», записаний за участі тоді ще лише Заслуженого Ігоря Славінського.
Рубрикою ФОТОПОРІВНЯННЯ відзначили іменини Ольги Хохлової, першої жінки Пабло Пікассо (оригінал та кіно-, театральні втілення).
ПАЛІТРА ПЕРЕГЛЯНУТОГО
У театрі «Сузір’я» дванадцятий рік поспіль йде вистава без режисури «Оскар – Богу» за Шміттом. Постановником заявлений Олексій Кужельний, але насправді – на сцені два актора, які у будь-який спосіб намагаються хоча б щось народити у безрежисерній площині, до якої вони вкинути без жодних режисерських рятівних жилетів. Вкрай безпорадна постановка, якій цілком досить було залишитися в історії першим в Україні зверненням до цього французького роману. А показ вистави глядачеві – окремий філіал Кімнати жахів з Хрещатика. Досидів лише тому, що займався перекладом бездієвої балаканини іноземцеві.
Виставу «Любовники» Харківського театру для дорослих дивився без іноземців, тому вміння режисера Кирила Душина розмазувати манну кашу по білій тарілці оцінив – «Дама із собачкою» Чехова на дві дії словесного пінг-понгу і без, власне, собачки, витримав лише до антракту. Далі було несила.
Ще однією частковою насолодою стала прем’єрна вистава Театру імені Франка «Ідіот» за Федором Михайловичем у постановці Юрія Дмитровича. Часткова – тому що насолоджуватися у виставі можливо лише першою дією, а надалі – хіба що рахувати пташок у оформленні задників. Звісно, зубодробильна літературна основа, звісно, непідйомна кількість ліній та епізодів… А скільки тем та напрямків про що ставити – не перелічити. Тому, здається, режисер вибір так і не зробив – про що саме поставлена вистава – лишилося не зрозуміло.
Із цілковитих захватів та рекомендацій Must See – «Беспреданница. Версия» за Островським, яку на сцені Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра поставила Тамара Трунова. Актуалізація матеріалу + чітка концепція вистави + визначений жанр + режисерське вирішення + смаколики акторських робіт = повне естетичне задоволення.
