Українські театральні прем’єри (липень 2020)
Вперше за більш ніж півторарічну історію існування рубрики про прем’єри місяця, в ній представлені не тільки українські вистави.
Більш того, абсолютно вперше на обкладинці публікації відсутня жодна афіша українських прем’єр.
Й причина тут зовсім не у бажанні розширити географію представленості інформації. Все набагато простіше – шаблон обкладинки передбачає три переконливі ключові образи, яких минулий липень, на жаль, не спродокував.
Тому – спершу кілька слів з зібраних липневих новинок із закордону.
Перенесена прем’єра
Британський The Old Vic Theatre анонсував на 29 липня прем’єру-прем’єру. Актор та письменник Стівен Бересфорд (Stephen Beresford) створив п’єсу «Три королі» (Three Kings) спеціально для Ендрю Скотта та проєкту театру Old Vic: In Camera.
За задумом мала відбутися пряма трансляція з культової сцени та абсолютно порожньої глядацької зали. Й показів мало бути лише п’ять.
Завадило прем’єрі термінова госпіталізація Скотта – у повідомленнях йдеться про хірургічне втручання. Театр переконує, що це аж ніяк не пов’язано із COVID-19, проте прем’єру посунули спершу на 7 серпня, а згодом поновлену дату взагалі припинили називати.
Гостросоціальність із відповідальністю – головна тема п’єси Дункана МакМіллана. Двоє героїв наповнюють історією велику сцену ризького театру «Дайлес» (прем’єра 15 липня). В українському просторі текст відомий під назвою «Легені» у репертуарі Київського театру на Печерську, та як «Дихання» у постановці Львівського театру ім. Леся Курбаса.
У Клайпедському театрі драми 10 липня показали виставу «Мережа» Гинтараса Граяускаса. Із цікавого – партер театру перекритий, а глядачі спостерігають за виставою з балконів.
На сцені Брестського академічного театру драми 8 липня зіграли «Тихий шорох уходящих кроків» Дмитра Богославського. П’єса гарно відома київському глядачеві за постановкою у театрі «Золоті ворота», яка грається під назвою «Тато, ти мене любив?».
А от щодо «Емігрантів» – то версій її постановок на українських сценах вистачає (з нещодавнього, на порталі був текст про незалежний київський проєкт). А липнем Мрожека у краківському театрі Praska 52 поставив режисер з Чернівців Іван Данілін (23 липня), а у Києві – Олександра Кравченко у ко-проєкті театрів «Veritas» та «МаскамРад» (16 липня).
Загалом, театральна Україна у липні випустила ДВ’ЯТЬ прем’єр, дві з яких – дитячі. Географічний розподіл – на Київ прийшлося 4 вистави, дві на російський театр у Миколаєві, по одній у Херсоні, Черкасах та Сумах (хоча, якщо звернути увагу на дві червневі прем’єри – Сумський театр Щепкін виходить найпрем’єроносним післякарантинного періоду).
Чотири з дев’яти вистав поставлені жінками-режисерками, 3 з 9 авторів – також жінки.
Візуалізація постерів прем’єрних вистав – дві крайнощі – або якась банальна банальність на тему творі (ілюстрація Екзюпері – як рятувальне коло на випадок постановки, або лампочка на афіші на всі випадки життя),
або ж точкова дотичність до концепції вистави, що не відпускає постер у власне плавання.
Ну й про те, чим жив липень 2019 року.
Це було 18 прем’єр, серед яких рясніло дитячими виставами, та було зібрано букет з досить цікавих візуальних вирішень постеров.
