Смертельний театр

За старим – 1-го, а за новим календарем – 14 вересня 1911 року у Київському міському театрі, який сьогодні відомий як Національна опера України, давали «Казку про царя Салтана» Римського-Корсакова… Виставу того вечора завершити не вдалося…

На великі маневри Київського військового округа, а разом із тим на відкриття пам’ятника імператору Олександру ІІ, до Києва приїхала імператорська делегація на чолі з Миколою ІІ. Увечері 1 (14) вересня члени імператорської родини та деякі міністри проводили вечір у театрі. Серед інших, у першому ряду на п’ятому місці дивився виставу й Петро Столипін. У другому антракті він стояв біля бар’єру оркестрової ями. Його спілкування із міністром двору бароном Фридеріксом та графом Потоцьким, було перервано двома пострілами анархіста й секретного співробітника Київського охоронного відділення Дмитра Богрова. Перша куля його браунінга влучила Столипіну в руку. Друга летіла у серце, проте відбилася від орденського хреста Святого Володимира, й потрапила у живіт.

Госпіталізація пораненого відбулася до найсучаснішої на той час київської клініки братів Маковських, яка розташовувалася на вулиці Мало-Володимирській. На сьогоднішній час – театральна адреса – вулицю перейменували на Олеся Гончара, а у будівля 33 розташовується Малий театр.

Вечір 14 квітня 1865 року неспокійним був у вашингтонському театрі Форда. Під час перегляду вистави «Наш американський кузен» актор Джон Бут, прихильник Півдня, вцілив пострілом у голову Аврааму Лінкольну. 16-го президенту США не стало вранці 15 квітня.

Сюжетом одного з ранніх фільмів Бернардо Бертолуччі, малобюджетної «Стратегія павука», стає розслідування в італійському місті, де зародився фашизм. Син по крихтах збирає фрагменти, які призвели до вбивства його батька, також у театрі, під час виставі «Ріголетто». Весь фільм проходить під музичний акомпанемент Верді.