Театральний дайджест #1 (58)
Миколі Кулішу виповнилось 130! Харківський драматичний театр остаточно струсив з себе і «російської» і «Пушкіна», на Херсонщині з якихось див почали чутися розмови про «національного», у театральному болотці зірвалася брудна бомба Анабелли Моріної, а відомості від генерального штабу на 22 грудня зробили все, щоб «Сто тисяч» Карпенка-Карого квітом пішли згадки та приказки.
Тим часом в інстаграмі «Театральної риболовлі» – перша тисяча підписників.
Ну й до інших подій проєкту.
«ВЕЧІРНІЙ РИБОЛОВ»
День 4 грудня в різні роки був визначним для «Театральної риболовлі» та прообразу проєкту. І перший свій театральний текс, від якого веду відлік блогерської доби, і запуск інтернет-сайту, а тепер ще й старт ютуб-проєкту «Вечірній Риболов» приходиться но один і той самий день – 4 грудня.
За задумом «Вечірній Риболов» – це прямий етер, який за умов блекаут-періодів перетворився на змонтований запис, який все ж зберігає дух живого спілкування із невеличким додаванням графічних вставок.
За задумом – один випуск – це обговорення однієї теми із одним гостем.
В грудневій студії гостями побували Ольга Квятковська, з якою обмінялися новинами про прем’єри, та Юліта Ран, з якою говорили про волонтерство силами людей театру.
Далі буде!
Підписуйтеся на ютуб-канал та в коментарях радьте теми для обговорення та гостей.
ПІДСУМКИ РОКУ
Грудень 2022-го став визначним для театрального сегменту, що формується хоча б з тієї точки зору, що театр став об’єктом уваги соціально-політичних ЗМІ, які виділили під це значну площу своїх ресурсів.
На майданчику «Укрінформ» інтерв’ю із театральними митцями, розповіді про прем’єри стабільно видає Любов Базів. Цього року додалася й театральна аналітика від «Театральної риболовлі». В розлогому матеріалі спробували осягнути прем’єрний рік, виокремити його тенденції та провести елементарні підрахунки.
Також театральний пазл увійшов до загальний підсумків на «Укрінформі».
Серія матеріалів про театральні підсумки вийшла на «Українській правді». Один з них – спроба вибрати визначні прем’єри, інша – осягнути здобутки українських митців за кордоном.
Що ж вийшло у підсумку? Низка ображених публікацій/коментарів театральних діячів, які не знайшли згадку про себе, і як згодом з’ясувалося, елементарно ігнорували запити від медіа, або навіть і не думали з ними співпрацювати.
Величезний ПЛЮС в тому, що театр зацікавлює медіа.
Величезний МІНУС в тому, що театри все ще здебільшого дискомунікативні.
Чергову колонку випустив на Gazeta.ua.
Цього разу розмірковую над темою, яким буде українське суспільство завтра, виходячи з театрального сьогодення.
Спойлер – висновки мало втішні.
ТЕАТРАЛЬНИЙ ЮТУБ
Завершено спільний проєкт із Київським театром на Лівому березі.
До п’ятірки фіналістів фестивалю «Митниця. Нова режисура» долучилися відео із Яною Безсмертною та Олександром Соколовим.
На й сам фестиваль подарував насичений емоціями день, а переможцям – можливості постановки повноцінних версій своїх ескізів.
В рубриці фіксації театральних прем’єр – вистава «Адаптація» від київського «SCH-театру».
ЕПІСТОЛЯРНИЙ ЖАНР
Ну й із самим фіналом року співпало завершення керівної каденції генерального директора–художнього керівника Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки Михайла Резніковича. Те, про що в театральній спільноті боялися навіть в голос припустити, розрішилося під звуки сирени.
Проте, відставка не стала приводом для занадто тихого уходу, й пан Резнікович відродив давно забутий епістолярний жанр, в якому влаштував публічні звернення до міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка. Листів – ціла серія, тому й мемів на «театральній риболовлі» по числу виходів.
Ну й власне, Золота рибка хвостиком махнула, сторінку календаря перегорнула.
Попереду рік 2023!
Наступний дайджест вийде першими числами лютого 2023-го.
