Театральний дайджест #8 (54)
Липня – як не бувало.
Активна фаза війни триває П’ЯТИЙ МІСЯЦЬ, календар перегорнув СТО П’ЯТИДЕСЯТИЙ ДЕНЬ широкомасштабного вторгнення. На цьому фоні відновлюється життя в Україні, й досить помітна є культурна його складова.
ХРОНІКИ ВОЄННОГО ЧАСУ
Театру під час війни, точніше, останнім трьом його місяцям, присвячено черговий огляд, який виходить на порталі.
Цього разу «Четверті 24 миттєвості війни».
Відеоверсію театрального червня відтворили у прямому етері на радіо «Суспільне» із ведучою Тетяною Туренко.
Щодо 150-го дня – окрема нумерологія.
Круглі цифри продовжують мене заворожувати.
При тому, що абсурдність нашого існування підсовує найдивніші колекції.
На СТО П’ЯТИДЕСЯТИЙ день широкомасштабного воєнного вторгнення до бази «Театральної риболовлі» вніс СІМЕСОТИЙ український театр, й отримав повідомлення про ДЕВ’ЯТИСОТОГО підписника на театральний ютуб.
І пусте, що з тих семи сотень звірку по прем’єрах пройшли всього 1/7 частина (а з урахуванням війни та театральної безсистемності по частині театрів інформацію вже буде й не відтворити).
Найголовніше на сьогодні, щоб зростання тривало не всіма показниками.
Щонайменше ПЕРШИЙ ТРЕБА ЗУПИНИТИ – УКРАЇНА МАЄ ПЕРЕМОГТИ!
Ну а з театрами та підписниками згодом буде зрозуміло.
Шалена вдячність ЗСУ за можливість все це писати, говорити про театр та мати змогу це публікувати!
РИБОЛОВНИЙ УЛОВ
Липень є особливим для порталу «Театральна риболовля», щонайменше, для концепції ведення цього ресурсу.
Справа в тому, що до Дня рибалки прив’язано підбиття підсумків театральних переглядів. Саме цим літнім періодом театральний риболов занурюється в таблички та підрахунки, починається оцифровка результатів.
Крок перший – фактологічний.
Улов 2021/2022 склав 115 вистав.
Розподіл риболовними кошиками («Обгризений скелет», «Недосмажання» та «Золоті рибки») – крок наступний.
ТЕАТРАЛЬНА СТРІЧКА НОВИН
В новинах липня було всякого.
Самих лише прем’єр випустити ДВАДЦЯТЬ ДВІ (і це лише ті, про які «Риболовлі» відомо).
Про одні прем’єри виходили окремі дописи (здебільшого йдеться про театри, які своєчасно надсилають таку інформацію). А з деяких – навіть відеорепортажі (для такого реатральнму риболову необхідно власноруч дістатися до події).
З виставою «Шо ти хочеш?» Криворізького театру одного актора «Ave» склалося.
Окрема активність місяця – релізи книговидання в категорії Театральна література.
Нова збірка вийшла друком.
Підготована драматургічним відділом НЦТМ імені Леся Курбаса антологія в жанрі комедії «Ажіотаж. Комічні варіації сучасної української драми» від видавництва «Саміт-книга».
Під обкладинкою – п’єси 10 авторів: Анна Багряна, Ярослав Верещак, Олександр Вітер, Тетяна Іващенко, Юлія Максименко, Олег Миколайчук-Низовець, Неда Неждана, Надія Симчич, Валентина Тарасова, Наталія Уварова.
Упорядниця антології – дослідниця метамодернізму в драматургії, наукова співробітниця Центру Курбаса Юлія Скибицька. Художниця Ольга Новікова.
Видавництво «АВІАЗ» випустило друком книжку про життєвий і творчий шлях українського режисера театру ляльок Юрія Сікала (1938 – 2017).
Авторка Алла Підлужна під однією обкладинкою зібрала думки режисера з його чисельних розповідей, інтерв’ю, статей; окремим розділом зібрала спогади колег, однодумців, друзів, рідних.
Книга «Гра в ляльки» представляє собою авторську розповідь, яка проілюстрована фотоматеріалами, й становить інтерес як фахівцям театральної справи, студентам мистецьких вишів, так і шанувальників та знавців театру.
В книжці зафіксовано важливий театрознавчий матеріал – вміщено рецензії на основні вистави репертуару різних років Київського академічного театру ляльок у постановці Юрія Сікало.
МОВНІ ПИТАННЯ
Від літератури до «мовознавства».
АУ, свідки театральних змін, де ви?!
Тема театральних змін досить часто трапляється в соцмережевих дописах та коментарях, живому спілкуванню.
Пишуть і говорять про них прекрасні люди, які люблять театр та щиро бажають його змін.
Таких змін, щоб силу театру було розкрито, всю шкаралупу було скинуто, а нові можливості відкрилися якнайширше та засяяли яскравіше.
Інший бік цієї медалі – реальність.
Реальність, в якій будь-яка система поводить себе максимально ретроградно, стоїть на захисті скріп й традицій, зробивши крок вперед – відкочується на два назад.
З якого боку підходити до цих Авгієвих стаєн – не відомо. Проте в системі вимог припинення грати російський блатняк в громадському транспорті, варто починати з очищення свідомих та просунутіших (як би то мало бути) верств населення.
А там все дуже не дуже.
Буквально пара замальовок з мережевої натури.
На фоні активності українського кінематографа щодо припинення будь-якої співпраці із росією, театрали продовжують толерувати «російський язык» та радянських ідолів.
Замальовка перша.
Початок липня.
В контент-плані Мукачівського драматичного театру з’являється публікація із «іронічними порадами починаючим та досвідченим режисерам» заявленого авторства Марка Захарова.
Давайте ще раз повторю.
П’ятий місяць активного вторгнення росії в Україну, яка принесли смерть та руїну, а театр постить іронічні замальовки радянського та російського режисера.
А ви тут маршрутчиками обурюєтеся…
Замальовка друга.
Олег Вергеліс робить перепост посилання на сюжет ТСН, в якому йдеться про театр під час війни, й окремо згадує низку театральних діячів, які є спікерами цього відео. Зокрема й пані Лариса Кадочникова, яка на тому самому п’ятому місяці воєнного вторгнення ту одну-єдину фразу для телесинхрона так і не спромоглася промовити українською.
Подібність цих замальовок в тому, що я повз них не пройшов, й залишив відповідні коментарі, які (так само подібно один до одного) зникли стараннями авторів публікацій.
Тепер до теми вступу цього допису.
Точно щось змінюється?
- Москворотити та шукати ідолів в країні-агресорі театрали продовжують. Попри те, що російська мова в Україні стала ознакою низького інтелекту, її толерантишам все ще потрібні додаткові підказки та штурхання.
- Переважна більшість продовжує нічого не помічати й бути «в хатці» – воно ж все само собою перемагається, то мені можна й повз пройти.
- Комунікаційних скілів у театралів як не було, так і не проступає. Відпрацювати коментар, підсилити його аргументом чи ще щось – ні, не могли й не можемо. У нас лапки.
Звісно, віра в зміни на цьому фоні стає все переконливішою та рознобарвнішою!
БАЗА ЗНАНЬ
Досить «ліниво», але впевнено наповнюється розділ Бази знань на порталі.
Постійно уточнюються та доповнюється інформація про театральні прем’єри. З’являються фірмові обкладинки Каталогу режисерів.
Зі свіженького – Катерина Лук’яненко та Артем Шошин.
ТЕАТРАЛЬНИЙ ЮТУБ
Оновлення вийшли як на ютубі «Театральної риболовлі», так і на інших ресурсах за участі театрального риболова.
Друга серія проєкту «Ренесанс Маріупольського театру» носить назву «Тут є театр».
З в.о. директорки – художньої керівниці Донецького драмтеатру Людмилою Колосович зустрілися в Ужгороді й продовжили фіксацію в моменті.
До слова, вже у підготовці наступна серія, знята по прем’єрі першої вистави відновленого театру «Крик нації». Про це згодом.
В рубриці «Театральні розмови “Театральної риболовлі”» вийшло два епізоди з директоркою – художньою керівницею Київського камерного театру «Дивний замок» Аліною Чуєшовою.
А інформаційне агентство «Експерт-КР» випусило відеопортрет про «Внутрішньо переміщену творчість» Андрія Богуна (Ольга Хвостова).
Ми перетнулися у Кривому Розі.
Театральна людина з Великої Олександрівки, що на Херсонщині.
Я у своїх справах.
Та й не знали ми нічого один про одного.
Думаю, що й херсонці не багато могли б розказати про театральну студію «Простір».
Але, тим цікавіше знайти, врибалити, дізнатися та поділитися.
Всі дотичні до театру складають інтерес «Театральної риболові» вже за замовченням.
Тому, і моновиставу переглянув, і з Андрієм Богуном познайомилися. Ще й матеріал для театрального блогу записали.
А ще й сам потрапив перед об’єктив.
Відеопортрет про «Внутрішньо переміщену творчість».
PS. Матеріал «Театрально риболовлі» з Андрієм в скорому часі з’явиться на театральному ютубі.
Наступний дайджест «Театральної риболовлі» матиме в номері ДВІ П’ЯТІРКИ, та вийде першими числами вересня 2022.
