Театральний дайджест #1 (12)
Стик років – місце насичене – тут тобі і підсумок місяця, і підсумок року…
Але все покроково – спершу – насичений грудень з купою вистав, подій, мандрівок та, головне, запуском сайту «Театральна риболовля», а там і до підсумків року дійдемо…
Тож, детальніше про грудень.
Театральний дайджест №12, ГРУДЕНЬ 2018
Під завісу 2018 року FB-спільнота «Театральна риболовля» перетнула межу в 500 підписників, та побачив світ та активно запрацював однойменний сайт «Театральна риболовля» (до цієї непересічної події ще повертатимусь згодом).
ТЕАТРАЛЬНІ ТЕКСТИ
Цього місяця проводив експеримент. Частина текстів залишилася розлогими, з відтермінуванням в часі після перегляду, максимально беземоційно. Як, наприклад, вистава «Чотири дружини одного Івана» (реж. Євген Курман, Театр ім. Марка Кропивницького), який кропивничани представляли в рамках Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав «AndriyivskyFest. UkrainianFormat».
Альтернативний варіант – миттєвий допис майже одразу після перегляду. Тут і тексту менше, і емоцій більше, і оперативність блискавична.
Перша публікація емоційного тексту відбувається на Інстаграм-каналі, після чого переноситься і архівується вже на сайті.
Минулого місяця це були такі враження.
Багатенько дитячого репертуару (зростає кількість питань та запитів щодо того, куди піти з малечею – ресурс «Театральний навігатор»).
Зовсім для малючків – вистава «Крап-Ля» (реж. Марина Богомаз, Київський академічний театр ляльок).
Новорічні лісові пригоди для дітей та їх батьків – вистава «Новорічні фінтіфанти» (Київський театр маріонеток).
По наступним двом виставам – багато питань – захвату не отримав, але це також певна інформація для роздумів.
- «Кайдашева сім’я» (реж. Ігор Федірко, Київський академічний театр ляльок)
- «Карлик Ніс» (реж. Леонид Попов, Київський академічний театр ляльок)
Драматичний театр і підносить, і засмучує одночасно.
Вкрай самодіяльною видалася «Буна» (реж. Давид Петросян, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
«Приємна несподіванка» (реж. Ольга Гаврилюк, Київський театр «Актор») приємно здивувала (не на багатьох виставах цього театру мені вдавалося досидіти до фіналу).
І просто привів в захват Стріндберг під вентиляторний акомпанемент – вистава «Фрекен Юлія» (реж. Иван Урывский, Київський театр «Золоті Ворота»).
Досить невдалим виявився похід до Національної опери. Констатував для себе, що «Травіата» без Травіати – це досить сумне видовище.
- «Травіата» (реж. Дмитро Гнатюк, диригент – Микола Дядюра, Національна опера України).
Під час «травіатних» тортур вирішив, що потрібна відповідна антологія. Перша частина вже доступна до ознайомлення.
І окремо (не вистава, а проект МАЛИЙ ТЕАТР – «Ніч з…»)
Про ніч, проведену з Віталіною Біблів – тут.
ТЕАТРАЛЬНІ ТУРИЗМ
Цей розділ, фактично, – продовження театральних текстів. Хіба що, переглянутих на виїзді.
- «Burza» («Буря») в проекті «Шекспір для дітей» (реж. Marek Zákostelecký, Wrocławski Teatr Lalek)
- «Мазепа» (реж. Федір Стригун, Національний театр ім. М. Заньковецької)
- мюзикл Гуцулка Ксеня (реж. Ростислав Держипільский, Франківський драмтеатр)
- «Перехресні стежки» (реж. Иван Урывский, Львівський театр ім. Л. Курбаса)
ТЕАТРАЛЬНИЙ РЕВІЗОР
Продовжилася історія з «Криворізьким Диснейлендом».
Розвиток став через відеоогляд на каналі Експерт-КР.
А на київських театральних ланах фокус зупинився на новорічних святах.
Там де свято – там і привітання.
Тож, як вітають театри своїх глядачів – і стало предметом вивчення постійної рубрики #26театрів.
ВИСТАВА У ЗАПИСІ
Тут – святкове впадання в дитинство – вистава «Чому довгий ніс у Слона?» (реж. Михайло Урицький, Київський театр ляльок на лівому березі Дніпра).
А тут про 120 маминих хвилин заради Театру.
ТЕАТРАЛЬНІ АРХІВИ ТА ЮВІЛЕЇ
Для свіжезапущеного сайту «Театральна риболовля» однаково актуальні і свіжі дописи, і архівні. Завдяки активним читачам фейсбучної спільноти, шляхом рейтингового голосування, отримано підбірку текстів різних років про театральні вистави.
Із суттєвим випередженням – Театр Франка. Це і найперший мій театральний текст 2008 року про виставу «Ех, мушкетери!» (реж. Дмитро Чирипюк), і старенький текст 2009 року про виставу «Швейк» (реж. Мирослав Гринишин), і про текст 2013 року про виставу «Кін IV», яка ніяк не може зійти зі сцени (реж. Анатолий Хостикоев). Текст про «Самотню леді» (реж. Петро Ільченко) став до нагоди дня народження Галини Яблонської.
Тридцять дев’ятий день народження Молодий театр став приводом до згадок про вистави «Саша, винеси сміття» (реж. Тамара Трунова) та «Загадкові варіації» (дві вистави в одному тексті – режисерів Андрія Білоуса та Аліни Чуешової).
Ще про свята. Трьохріччя PostPlay Театру і текст про виставу «Ополченці» (реж. Антон Романов).
Народному аматорському театру «Вавилон» виповнилося 17. У нагоді став текст 2011 року, коли відбулася моя перша зустріч з ними.
Свій 79-й день народження Франківський драмтеатр відсвяткував прем’єрою «Гуцулки Ксени».
Дісталося ТЮГ на Липках – березневий текст про виставу «Наше містечко» (реж. Дмитро Богомазов).
Ще були іменинники актори.
117 річниці від дня народження Марлен Дітріх відсвяткували лейт-мотивом з вистави «Саша, винеси сміття» (реж. Тамара Трунова, Молодий театр).
До дня народження Леоніда Бронєвого дістав текст про виставу «Вишневий сад» (реж. Марк Захаров, Театр «Ленком»).
В день пам’яті Чарлі Чапліна на згадку прийшли спогади про київські «гастролі» Чарлі Чапліна – дві фестивальні вистави за участю образу Чарлі – «Лист до Джеральдіни» (реж. Елен Мацхонашвілі, Batumi Puppet Theatre), «Бути, як Чарлі Чаплін» (реж. П. Висомирські, Польща).
Ну а день народження Аліса Фрейндліх було відмічено відеоверсією моновистави «Оскар и Розовая Дама» (реж. Владислав Пазі) та оглядом інших «Оскарів» Еріка-Емманюеля Шмітта на українських підмостках.
