кАРТопляні антиподи

Давно говорив і не боюся повторюватися – деякі аматорські колективи виглядають переконливішими за інші професійні.

В моєму театральному раціоні з’явилася «кАРТопля Free».

Театральна майстерня під такою назвою утримувала увагу фактично безслівним сценічним дійством. Пластична фантазія «Антиподи» – не є проекцією готової драматургії. Хто саме й в якій мірі є антиподом – кожен вирішує для себе. Глядачі – в бажанні розв’язати загадку, яка відбувається перед їх очима, актори – у наполегливій роботі (згуртованість, синхронність та відчуття ліктя партнера видно неозброєним оком).

Постановка скроєна досить не прямолінійно. Драматичний притчевий сюжет розгортається на території пластичного театру – пантомімічні мініатюри чередуються із танцювальними номерами. Основний розвиток сюжету вирішується у просторі символів із використанням безформених костюмів та масок. Більш того, у виставі з’являється епізод, в якому актори випробовують власні сили й у просторі театру ляльок.

На посилення враження працює рухома сценічна конструкція (крім ширмової функції виступає й емоційним фарватером дійства), вимушена «актовість» залу зникає за вибудованою світловою партитурою…

Між тим, зон подальшого зростання вистачає – доопрацювання читаємості окремих епізодів, обгрунтування виходів та уходів деяких персонажів, просапування музичного матеріалу (до стройного ряду якого затисалися кілька випадкових мелодій)… При цьому енергетичний вибух, який відбувається на сцені – майже гарантує якнайшвидше подолання цього шляху – вистава в цілому придумана, наповнена, філософська, та оживлена кожним «кАРТоплянцем» на сцені, і чисельною глядацькою армією у залі.