Про антрепризу замовте півслова, або Чим населена планета Антрепризія?
Здавалося б, головна претензія до репертуарних театрів – їх неймовірна перенаселеність – ролей на всіх не вистачає; театральний організм – малорухомий, закостенілий.
Аж от воно – рішення – антреприза – під керівництвом продюсера будується певний проект за основі акторів, які підходять на певні ролі, залучається потрібний режисер, обирається локація… Усі умови для того, щоб скинути зайвий баласт, який не дозволяє репертуарним театрам розправити крила та злетіти на вершину Олімпу…
Але й тут є одне але.
Навіть на оглядовому курсі економіки не оминути графіка з кривими попиту та пропозиції. А, виходячи з цілком комерційної складової антрепризи, то й економічні моделі до неї цілком можна застосовувати.
Портрета цільової аудиторії в мене нема, хіба що певні спостереження.
Ходять на антрепризу з різних причин, основну з яких виділив би публічність особи.
Тобто, отримала людина медійну засвітку, чи яким іншим чином себе пропіарила – на неї швиденько зростає попит, який щонайшвидше має бути використаний на закріплення у форматі вистави, та прокатаний сценічними майданчиками, зібрані гроші на те, що проект вийшов на окуповування.
Правильно, у цій схемі ні слова не було про глибину пропрацювання вистави, чи якого конкретного образу. На це немає ніякого часу – «Куй железо не отходя от кассы». Антреприза у загальному вигляді має подібність до серіальних проектів, які будуються на навичках, які актор вже має, і які найяскравіше можна використати.
Тож, якщо системна робота в театрі на меті має наповнення актора внутрішнім змістом, то антрепризний жанр – вичерпує певні фарби особистості (не вживаю термін актор, бо для антрепризи це, знову таки, не є must have).
Споживає цей контент глядач, який є дотичним до такої публічної особи. Частка перетину з глядачами класичної театральної форми, звичайно є, але за відчуттями – не дуже великий відсоток. Чому? Тому що привчені до споживання глибини, від плавання на поверхні навряд отримають аналогічне задоволення. Хоча, звісно, певні особистості є і серед продюсерів…
Виходячи з цього, сформовані і особливі закони антрепризного жанру, на яких будуються вистави. Глибина має компенсуватися видовищем, талант – розкрученістю, ну а приправа у вигляді гарного веселого настрою та пісеньок – то і взагалі буде глядацький захват.
Про тенденції та антрепризні фішки, що працюють і піде мова нижче. Спершу, про три свіжепереглянуті вистави жанру, а згодом, додавши кілька вистав минулого року, – спроба узагальнення побаченого.
Тож…
Подробиці вже з наступного допису…
