«Мати». Уроки білоруського читання
В поточному сезоні на київських театральних майданчиках потрапив на три вистави білоруських театрів. Звісно, до повноти картини вибірка доволі не репрезентативна, тому єдиний спільний знаменник – театральні гості сусідньої держави.
Тож, три замальовки з трьох вистав.
Вистава «Мати» за Чапеком
Моновистава Галини Дзягілєвої
Гастрольний майданчик: XV Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія»
На виставу йшов в приємному передчутті, адже, думав собі, зробити гірше за «Мати» в Театрі на Подолі навряд було б можливо. Тому, щонайменше, матиму певну сатисфакцію отриманій#травмамистецтвом
І справді, вистава здивувати! Власне, відсутністю самої вистави у заявленій виставі Галина Дзягілева лишила по собі незгладимий слід у театральних спогадах поточного сезону.
Загальний намір вирішити чапеківську «Мати» засобами моновистави – крутий. Жінка, яка протягом п’єси втрачає один за одним чоловіка і всіх своїх синів, і зрештою опиняється на самоті – благодатний матеріал для бенефісу гарної актриси. За умови, звісно, що є гарний режисер із гарною концепцією вистави.
Тут вийшов напряг з усіма одразу. Спроба «застольної» читки п’єси, яку намагалися видати за виставу – окрім співчуття жодних інших емоцій не викликало. Дуже не часто зустрічаються універсальні солдати, які равно переконливі в інсценізації, режисеру та виконанні. І у випадку із Галиною Дзягілєвою цей тріумвірат до єдиного пазлу так і не склався.
Бездієві посиденьки із монотонним, відверто посереднім читанням п’єси прямо з аркушів паперу витримувалися досить важкувато. На очах руйнувався весь інститут театру. Спершу все скотилося до «Радіотеатру», а при більш детальному огляді – й взагалі до напівфабрикатному продукту – перша зустріч акторки-режисерки із текстом майбутньої інсценівки.
Щиро не розумію театр без театру, і надаю перевагу самостійному читанню п’єс та гру власної уяви із запропонованою драматургом історією.
…продовжую чекати на чапеківську «Мати» у постановці, яка б була гідною рівню цієї п’єси!
Далі буде…
- «Полювання на себе» (реж. Стас Жирков, Республіканського театру білоруської драматургії РТБД)
- «Метод» (реж. Віталь Кравченко, Гомельський молодий театр)
