Обґрунтований Етуш

Багатьом режисерам від мене діставалося за необгрунтований відхід від заявленого драматургом гендеру Про що саме йдеться?

Іноді так трапляється, що у трупі не вистачає актора, відповідного до статті, як то написано у автора. І стає тоді режисер на слизьку доріжку – хлопчик-дівчинка – яка різниця, аби виставу випустити.

І оце рішення, «яка різниця» і вбиває цвях у труну ще ненародженої вистави.

І буде так до тих самих пір, допоки режисер не знайде виправдання для гендерної заміни, та виконає це бодай якось переконливо.

Так, хлопців/чоловіків, бува бракує… Але змінити у тексті чоловічі закінчення на жіночі – це навіть не вирішення – це режисерська імпотенція. Бо поява у «Маленькому принці» другої жіночої ролі, окрім Троянди – миттєво вбиває виставу. Перетягування володінських «Двох стріл» до матріархату, або будь-яка фізична зміни штанів на спідницю – гарантує непорозуміння глядачів.

І зовсім інша справа, коли режисер пропонує рішення такій заміні.

Головна роль у Птушкіної в п’єсі «Поки вона помирла» – жіноча.

Версія театру ім. Вахтангова «Бенефіс» в режисурі Володимира Іванова та Миколи Неклюдова побудована на виконанні цієї ролі ювіляром сьогоднішнього дня – 96 річним Володимиром Абрамовичем Етушем (хоча, запис минулорічний, і там йому ще лише 95).

UPD

З моменту публікації цього тексту із вільного доступу повна версія вистави була видалена.
Залишився промо-ролик з ютюб-каналу Театра Вахтангова.