П’єса нашвидкоруч. Маріус фон Маєнбург. «[М]ученик»
Сьогодні в рубриці «П’єса нашвидкоруч» короткий переказ «[М]ученика» («Martyr», 2012) Маріуса фон Маєнбурга (Marius von Mayenburg).
Український переклад – Ніна Захоженко.
Хлопець з неповноцінної родини (живе з матір’ю, яка знаходиться в розлученні) потрапляє на релігійний шлях. Його позиція активна, фанатична та максимально безкомпромісна. Під збільшувальне скло потрапляє його навколишнє оточення, шкільний клас та навіть релігійна община. В кожному зі середовищ він знаходить росходження із словом Святого письма і в рамках власного розуміння намагається його викрити, виправити, викоренити.
Введення читача відбувається на етапі конфлікту щодо відкритих купальників, у яких ходять на заняття половозрілі учениці старших класів. Розгляд цього питання доводить правоту блюстителя релігійних норм, і до скорботи хтивого вчителя фізкультури, учениці переходять на форму закритих купальників. Головний герой отримує першу значущу перемогу!
Далі більше – на уроці біології вчителька (вона ж – шкільний психолог) проводить заняття з основ сексуальної грамотності. На прикладі моркви й кондомів намагається поширити знання й навички з користування засобами індивідуального захисту. І знову конфлікт із записами Біблії, де про презервативи – ані слова. До того, ситуація входить в етап конфронтації – головний герой переходить точку неповернення – відчуваючи свою «правоту» хлопець йде на публічне оголення перед класом, на знак зневаги до пропонованих засобів навчання, й до того його власні органи не мають нічого спільного з морквою. Увійшовший до класу директор ставить на вид оголеного учня вчительці.
У релігійного лідера має бути своя чітка позиція. В прямій розмові із пастором хлопець висуває звинувачувальний вирок і щодо комфортного співіснування церкви, і про те, що ніхто зі служителів культу навіть не заглядає в Біблію, і майже розпинає пастора цитатами з писання. І про учнів-послідовників саме час подумати. На цю роль обирається однокласник із фізичними вадами (одна нога коротша за іншу) з числа суспільних вигнанців. Залишається, для закріплення свого статусу – чудо, і головний герой намагається, в обхід хірургічного шляху, вирівняти ноги свого майбутнього апостола. При цьому безрезультатність спроб списує на недостатність віри останнього.
Під час активізації компетенцій пророка хлопця, мати намагається на своєму рівні пояснити ситуацію, і всілякими шляхами роздивляється в ній наркотичну дію – єдине, що доступне її розумінню. Хлопець-вигнанець по своєму трактує своє наближення до головного героя. Саме тому процес молитви над своєю ногою намагається проводить без штанів (ніби-то, на оголене тіло молитва швидше ляже). Шкільна красуня в оголенні перед класом героя трактує як привертання її уваги. На знак визнання спроби вона дарує «переможцю» свій поцілунок, і не отримавши взаємності, впадає в певний ступор. Складає вона все до купи, коли застає доморощеного целителя над оголеним хлопцем із різними ногами під час молитовного сеансу.
Свою оборонительну позицію займає і шкільний психолог. Вона майже забуває про особисте життя із вчителем фізкультури, і з головою пірнає у вивчення зброї свого суперника. Через певний час цитатами із Біблії вона жонглює не гірше свого учня, і не зважає на те, що в очах свого коханця божеволіє і зрештою залишається сам. Активні дії проти головного героя надають їй статус ворога номер один, проти усунення якої використовуються біблійні цитати і реальні наміри. На роль месника цілком підходить «апостол», якому головний герой промиває відповідно мізки і отримує варіанти, що і як можна підкрутити в мотоциклі вчительки, щоб її поїздка стала останньою.
Кульмінація настає, коли задум зі знищення ворога майже готовий, лишилась технічна деталь. На фінальному обговоренні деталей операції хлопець з різними ногами вирішується на поцілунок свого наставника. Миттєво отримує зворотню негативну реакцію, і будучи відштовхнутим, відмовляється в пособництві на замах, чим виносить собі остаточний вирок – все доводиться робити самому, і починати доводиться із найближчого зрадника…
Шкільне засідання за участі директора, вчителів, пастора – всі вороже налаштовані до шкільного психолога – її дії висвітлені частково, та не у вигідному для неї світлі. А тут ще й звинувачення головного героя, ніби-то вона його трогала (коли намагалася надоумити не прибивати хреста у шкільному приміщенні). Таке обвинувачення – остання краплі: мати вимагає негайного звільнення розпусниці; вчитель фізкультури «розгледів» коріння свого «отворот-поворота», і для директора не залишається іншого варіанта…
«Німа сцена» п’єси настає під повідомлення про знайденого вбитим учня школи…
Постановки п’єси:
- «Martyr» / «[М]ученик» (реж. Оскарас Коршуновас, Литовський національний драмтеатр)
