Театральний дайджест #6 (62)

Коли на кожен з літніх місяців приходиться по низці події, саме перерахування яких – купа часу, то найлогічніше об’єднати їх всі разом, й випустити навіть не здвоєний, а строєний ДАЙДЖЕСТ ЛІТА 2023.

Й хоча кожен день був насичений подієво (чого вартує 488-й день широкомасштабного вторгнення, проягом якого з фасаду театру в Харкові зняли ім’я Пушкіна, а в Одесі прес-конференцію з нагоди прем’єри у Театрі Водяного керівниця театру провела українською мовою). Але дайджест є дайджест. Й виходить він 555 дня широкомасштабного вторгнення.

Ось що з цього вийшло.

«РИБОЛОВНІ» ПІДСУМКИ

Підбиття сезону «Театральної риболовлі» відбувається щороку іншого дня – у відповідності, куди припадає День рибалки.

Цьогоріч сталося це 9 липня. А форматом було обрано живі обговорення «під запис».

Кухонний театральний серіал записали із професійним театральним глядачем Дмитром Єрьоміним. Й чотири епізоди вже доступні для ознайомлення.

ТЕАТРАЛЬНІ МІСТА УКРАЇНИ

Друга зустріч у форматі «Театральні міста України: міф, чи реальність?» – це про оцифровку театральних населених пунктів та спроби з’ясування –чи міфічне місто у театральному плані, чи ні.

Сміливим цього разу виявилося Рівне. Ще більш сміливим Рівненський музично-драматичний театр та зокрема його керівник Володимир Петрів.

До міфо-реального дискурсу долучився Київський театр Лесі Українки, які на момент написання тексту, заявляли про прем’єру «Украденого щастя», а згодом її й випустили.

Роздумам про НАХІБА присвятив окремий текст.

ТЕАТРАЛЬНИЙ ЮТУБ

Двадцятим гостем етеру «Вечірнього Риболова» (29-го епізод проєкту) став український оперний режисер Євген Лавренчук.

В рубриці «Театральний менеджемен» – розмова із директоркою-художньою керівницею Львівського обласного театру ляльок Уляною Мороз.

Навколо вистави «Засвітнє танко» того самоого Львівського театру ляльок спілкуємося із художницею Уляною Мороз.

Свіжу прем’єру вистави «ТичинА: феномен добИ» обговорили із Тетяною Сосновською, яка у період 2015–2020 років очолювала Національний музей історії України, а до того 22 роки працювала у київському Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини, 18 з яких – на посаді директорки.

Вийшов сюжет про закриття театрального сезону Рівненського музично-драматичного театру.

В рубриці «Театральні кадри в кіно» – Національна опера здорової людини від Крістофера Нолана (фільм 2020 року під назвою «Tenet»).

ТЕАТРАЛЬНІ ЛОКАЦІЇ

Чернівецький театр Кобилянської відкрив третій сценічний майданчик – камерний простір до 50 глядачів, яка називається Сцена-панорама. Стартували прем’єрою – вистава «Принцеса А-Чому» Івана Бутняка за казкою Сільвії Ронкальї.

А ще в цьому просторі можна пити каву з фантастичною панорамою на театральну площу. Звідси, власне, й назва.

Свою першу річницю відмітив криворізький Арт-простір «Бомбік».

Рік тому робили ось таке відео.

А вже в серпні 2023-го почалися певні незрозумілося з боку балансоутримувача.

Деталі будуть в ексклюзивних матеріалах вже найближчим часом.

ФЕСТИВАЛЬНИЙ КАЛЕНДАР

Літо промайнуло між «Зірками Мельпомени» у Хмельницькому та «Дніпро.Театр.UA» у Дніпрі. І якщо про перший детально розказував, а вистави навіть увійшли до «Золотих рибок» у підсумках сезону, то другий по собі лишив купу відкритих питань, поставити які немає кому. Та й, можливо, немає для чого. Хоча, непропрацбовані питання сьогодні стають колосальними проблемами вже завтра.

Осінній театральний марафон обіцяє бути суттєво насиченішим. Та й географія – обширна: Київ, Львів, Ужгород, Миколаїв, Чернівці, Хмельницький, Кам’янець-Подільський. По деяким фестивалям вже складені та оголошені програми. А є такі, що приймають заявки на участь.

В залежності від того, дивитися, або брати участь – можна обирати події у Базі знань порталу «Театральна риболовля».

ТЕАТРАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ

Останні років з десяток, невпинно ставлю перед театрами, а іноді й в очі режисерам-космонавтам питання про цільову аудиторії тієї чи іншої вистави.

Довгий час таке питання сприймалося агресивно – мовляв, я митець! Підключення до космосу – все решта не має значення.

РІК 2017.
З розповсюдженням практики грантових заявок на фінансування проєктів, все більше митців почали стикатися з прямою вимогою щодо визначення ЦА своєї вистави/перформанса до реалізації, а не ігнорувати реальність після.

Звісно, ще донині трапляються казуси, коли 2023 року на сцені регіонального театру для дітей та юнацтва з’являється перепостановка халтурної вистави столичного театру, яка мала б позиціонуватися роботою для дорослого глядача, та й бути поставленою не тяп-ляп. Проте це вже окремі недопрацювання.

ШЛЯХ ДО УСВІДОМЛЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЦІЛЬОВОГО СЕГМЕНТУВАННЯ – 4 РОКИ.

Відома українська театрознавиця років п’ять тому, вважала за максимальну образу прокоментувати мене фразою, типу «Він же коуч, що ви його слухаєте!»

РІК 2023.
Директори українських театрів, після «стратегічної сесії» шанобливо говорять, мовляв, «Нам запросили коуча».

ШЛЯХ ДО ПРИТОМНОГО РОЗУМІННЯ КОУЧИНГОВОГО ФУНКЦІОНАЛУ – 5 РОКІВ.

Один з оглядів театральної диджиталізації на порталі «Театральна риболовля» стосувався стікерпаків.

Було це у травні 2021-го.
Серед очевидних Дикого театру, Золотих воріт, Лівого берега, Малого, ProEnglish, навіть уявити собі було не можливо Національний театр Франка.

РІК 2023.
Виходить анонс стікерпаку на каналах Київського театру франка.

ШЛЯХ ДО ТЕАТРАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНОЇ ДИДЖИТАЛІЗАЦІЇ – ДВА РОКИ.

Й перелік можна продовжувати.
Тут й про ключові образи дизайн-рішень прем’єрних вистав, і про розробку брендбуків театрів…
Ба більше, якщо раніше за проведенням стратегічних сесій до мене зверталися лише бізнесові структури, то на сьогоднішній день це стало реальністю й в театральному просторі.
Так, дивимося, що й до формування театрального сегменту скоро дійде!

Очевидна його теперішня відсутність. Проте, слідкуємо за змінами – вони невідворотні.

Чернівецький театр Кобилянської від тепер із новим логотипом та широким портфелем брендованої продукції.

Окремо розглядали кейс «Барбіманії» та використання (а, точніше, не використання) потужних маркетингових ресурсів українськими театрами.

Окремо забавлялися у Threads.

ТЕАТР 404

ЗВІТ НА КОЛІНЦІ, або ЩО НЕ ТАК ЗІ СЛОВАОМ «ТЕАТР»?

Схоже, таки щось пороблено.
І з мертвою хваткою міністра культури за міністерське крісло – дві холості заяви про звільнення, й ще більше із використанням слова «ТЕАТР» у міністерських звітах.
Й питання далеко не тільки до чинного функціонера.
Ситуація стабільно-постійна.

Окремий огляд цьому присвячував на початку каденції Ткаченка.

Й ось нині мінкульт оприлюднив файлик «не розібране» й назвав його «Звіт діяльності МКІП (2020-2023)».

Я вже навіть не буду порівнювати красиві презентації, які малювали на початку, із цим вордом – очевидно, що робили все поспіхом, й максимально для проформи.
Але ж тенденція незмінна – ЖОДНОГО СЛОВА «ТЕАТР» ЗВІТ НЕ МІСТИТЬ!

Можливо, це максимально лайливе слово, яке в культурному товаристві не можна вимовляти, а у мене тут вся спільнота – з непотребства?
Які думки з цього приводу?
Чому ані медійник Ткаченко, ані людина театру Нищук не спромоглися на появу слова (бодай згадки) «ТЕАТР» у своїх міністерських звітах?

Й у продовження теми…
На хвилі «книжкового скандалу» (майстерному промо Андрія Федоріва нового простору) вийшла на поверхню тема досліджень. Йшлося про книжковий малодосліджений сегмент. А я в свою чергу роблю проєкцію на ще більш дрімучий театральний сегмент.

Ось, прикладом, слайд з опитування Ukrainian Reading and Publishing Data 2018.

Але що цікаво?
Давайте спробуємо знайти серед способів проведення дозвілля в українців – театр.
Навіть не у підсумкових відсотках – їх там передбачувано нема.
А бодай серед варіантів, з яких було б його обрати.
«Слухаю радіо», Карле!
Є розділ із радіо!
Й повністю відсутній розділ із театром.

КАЛЕНДАР ПОДІЙ

Традиційна фіксація.

Від театральних візіонерів майбутнього.

До соціально-привабливих святкувань.

23 серпня – День державного прапора України.

24 серпня – День Незалежності України.

Й так само сумних, й дуже сумних подій – 14 серпня не стало театрознавиці, доктора мистецтвознавства, доцента кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ ім. Івана Франка, в.о. декана факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка Майї Гарбузюк.

Та крос-секторальні події, якою, прикладом, стала фотовиставка «Внутрішній контур» від фотохудожника Іллі Бела.

КАЛЕНДАР АНТИ-ПОДІЙ

Поряд з карбуванням того, що варто пам’ятати, є й те, що мусимо не забути. А стосовно колаборантів та перебіжчиків – так й поіменно.

Так народився проєкт абетки «ЧЄМОДАН – ВОКЗАЛ – РОСІЯ».

Колекцію можна уточнювати та доповнювати.

ТЕАТРАЛЬНІ МЕМИ ТА СКАНДАЛИ

Яке майбутнє українського театру, кіна?

Запитання, здавалося, із очевидною відповіддю.
Навіть, якщо ще не зовсім бажаного бачимо – то точно віримо!
Але дозволю собі одне спостереження, у якості фактологічного підтвердження.

Швидше за все, багато хто міг бачити всі ті численні оголошення, буклетики та проспектики, де майстром з ремонту комп’ютерної техніки, який живе «поряд з вами» виступали Орландо Блуми, чи Бреди Пітти тощо…
Й так тривало досить довгий час.
Тиражі множили на різографах, а значить «бізнес» показував свою прибутковість, й те, що «клюють» замовники на верхній ешелон голлівудського акторського пантеону.

Аж ось, проходжу повз дошки з оголошеннями, й зупиняє мене не голлівудський погляд, а цілком-таки національний колорит в особі актора Київського театру на Лівому театру на Лівому березі Максима Самчика.

Який висновок з цього можна робити?
Закордонні актори вже поступаються місцем маркетологам та фахівцям з усіляких шахер-махер-маніпуляцій.
Але з точки зору орієнтації на український ринок акторів – це є суттєвим проривом!

Досить одночасно в інформаційному просторі з’явилися анонси о театральних курсах від Нєди Нежданої в Україні, та від Олександра Дугіна на росії. Тема сумного театроведення знайшла відображення у відповідному зображенні.

Скандальним ньюсмейкером виступив Кропивницький, де обласна рада вирішила провести конкурс на керівника обласного муздрам театру, посада, яку обіймає В’ячеслав Вандрашек. А коли справа дійшла до необхідності пояснень, то «на сьогоднішній день» все виявилося більш ніж жахливо.

«ВІДДІЛ КАДРІВ»

Наказом МКІП від 7 червня 2023 року виконуючим обов’язки генерального директора-художнього керівника державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» призначено Максима Голенка.

Протягом літа спільнота дотисла петиціями, а Олександр Ткаченко сприяв цьому своїми діями… Одним словом, 1148 днів міністерського зашквару лишилися в минулому. День 27 липня 2023 став останнім в мінкар’єрі Ткаченка.

З 28 липня – нове ім’я – Ростислав Карандєєв.
З перших заяв на посаді – про блискавичне вирішення кадрових питань.
З перших зацікавленостей розслудувачів – щільна історія водійських порушень.

Культура країни крізь призму культури водіння.

«ВІДДІЛ НАГОРОД»

Лавреатів Шевченківської премії за два роки нагородили у знаковій локації – поряд із простреленим пам’ятником Шевченкові у Бородянці. Театральний сегмент було предсталено минулорічнми триумфаторами – командою вистави «Погані дороги» (Тамара Трунова, Наталія Ворожбит, Андрій Ісаєнко, Валерія Ходос). Й ніким з поточного року.

Зовсім поряд відбулося інше нагородження – п’ятірку «Національних легенд України» вітав президент. На відміну від Шевченківських переможців.

До Дня Незалежності 2023 з засіків витягли пам’ять про «народних» та «заслужених», останнє нагородження яких відбувалося до Дня Незалежності 2022-го. Замість прощання з радянським рудиментом – продовжують його тягнути із собою у майбутнє.

ЗМІ

На сторінках «Укрінформ» поділився своїм баченням найвизначніших процесів, які вплинули на розвиток української культури за 32 роки Незалежності.

Отримав справжню насолоду від діалового пінг-понгу в етері «Суспільне Рівне» у спілкуванні із Ольгою Шевчук.

Традиційні етери із Тетяною Туренко на «Суспільне Кривий Ріг»

Вийшли дві колонки на сторінках Gazeta.UA.

Одна – огляд театральних будівель, які зазнали пошкоджень, або навіть повного знищення, під час широкомасштабного вторгнення – текст народився за мотивами привітання до Яблуневого спаса у вигляді «Іскандера» в Чернігівський муздрам театр Шевченка від божевільного сусіда.

Інша – цікаві спостереження за театральним неймингом – як театри доносять про своє розташування у відповідності до міської топографії.

Наступний дайджест також буде.