П’яті 24 миттєвості війни
До того, до чого не можна звикнути – адаптуєшся.
І це діє й відносно війни, що триває.
Дві сотні днів активної фази, п’ятдесят дві тисячі дохлої русні…
Попередні випуски: ПЕРШІ, ДРУГІ, ТРЕТІ, ЧЕТВЕРТІ 24 миттєвості війни
Стрічка соціальних мереж все менше виносить на поверхню якісь запорєбрикові новини, суттєво зменшилася кількість тих, хто затягає всякий міхалковоротий непотріб «в хату». Видихаються останніми залпами булгакофіли та російськмоволюби.
Це з одного боку.
З іншого – і це таки сталося! – в TOP-10 українського рейтингу Apple Music – ВИКЛЮЧНО УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ. На кіно- та літературному фронтах так само тривають запеклі бої. Все більшій кількості людей доходить, що культура взагалі не поза політикою.
Особливо проникливо виглядають минулорічні спогади фейсбука – маріупольський фестиваль-лабораторія ідей актуального театру «iStage», херсонська «Мельпомена Таврії», харківський «Parade-fest» – все це – серпень – вересень 2021-го, коли перелічені міста творили арт, й не чули вибухів бомб
Всього лише рік тому…
Кінець літа – початок осені 2022-го в театральному плані буде згадуватися безумовно українським контрнаступом та жахливими новини про втрати (добу тому з’явилася інформація про загибель 47-річного соліста балету Національної опери України Олександра Шаповала.
Про решту – за розділами.
ФЕСТИВАЛІ
Протягом цього часу українські митці побували на фестивалі в Авіньоні, у Гельсінкі на Днях українського мистецтва. IX Міжнародний фестиваль українського театру «Схід-Захід» пройшов у польському Кракові. Між іншим, Польща серпнем провела низку помітних культурно-мистецьких подій, які просувають українську культуру (Тиждень українського мистецтва в Познані, III Skovoroda Fest – фестиваль мультикультурної інтеграції, організований Фундацією Україна у Вроцлаві, до 19-ліття Театрального інституту ім. Збіґнєва Рашевського у Варшаві було показано моновиставу «Річард після Річарда» львівського «Театру у кошику», у концерті просто неба взяла участь акторка Львівського академічного театру імені Леся Курбаса та учасниця гурту «Курбаси» Наталка Рибка-Пархоменко.
Литовський Міжнародний театральний фестиваль «Перехрестя» («Sankryža») у місті Друскінінкай побачив виставу «Маестро Азнавур. Une vie d`amour» Київського академічного театру «Колесо», та «Калік» від Київських «Золотих воріт»; в Лондоні втілена постановка двох п’єс українських драматургинь: «Саша, винеси сміття» Наталки Ворожбит та «Кицька на спогад про темінь» Неди Нежданої (Worldwide Ukrainian Play Readings); з німецького туру містами Берлін, Кельн та Ганновер повернулася вистава «The Book of Sirens» «ProEnglish Theatre».
З фестивалів на горизонті заявляються «Вересневі самоцвіти» у Кропивницькому на вересень, «Інтерлялька» в Ужгороді та «Комора» у Кам’янець-Подільському на жовтень. Фестиваль Київського театру на Лівому березі «Митниця. Нова режисура» розраховано з жовтня по грудень із оголошенням переможців на початку січня 2023-го.
Незламно стоїть театральний Миколаїв, й попри всі щоденні підступні активності, Миколаївський академічний художній драматичний театр відкрили сезон на сцени в укритті.
SMM
В театральному інтернеті зустріти ситуативний SMM – до великої удачі.
Та й відсутність крупних гравців суттєво демонструє прірву з іншим життям, в якому бренди тримають руку на пульсі, де в штаті з’являються окремі посади «мемологів» (не при завлітах широкого профілю таке буде сказано).
Проте, пару спроб протягом оглядового періоду вдалося «врибалити».
На той момент – неймовірно гучно, а з плином часу не кожен й згадає фотосесію дружини президента для обкладинки «Vogue». Дискусії щодо того як і кому сидіти породили цілу акцію «сиди як тобі зручно». Одним словом, бренди були включені по-повній.
З театрів ризикнув вийти на це поле – Київський ТЮГ. Тегнути – не тегнули, але запросили до театру разом із дітьми, до того попередили, що сидіти можна як буде зручно.
Ще один вдалий приклад ситуативки – на сторінках Малого театру.
Треба ж якось використовувати ті пресловуті «2 – 3 тижні», тим паче, коли гордонські інтерв’ю із Арестовичем проходять повз вхід до театру.
ОСВІТА
На кордоні 1 вересня в медійному просторі активізуються інформаційні та рекламні повідомленні про освіту загалом, та про театральну її складову зокрема.
Одні майстри курсів звітують про завершення однієї сходинки та перехід на інший. Інші оголошують про набір та запрошують абітурієнтів на повноцінне навчання.
Поширеною є й форма менш тривалих за часом курсів.
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Цьогорічний День Незалежності України зрештою отримав розуміння всіх слів своєї назви. Звісно, далеко не для всіх. Але на критичну масу вже схоже.
Відео привітання до Дня Незалежності України від Народного аматорського театру «Дзеркало» (м. Хмельницький).
СКАНДАЛИ
Ну й фіксація всього цього скандального мотлоху, який продокується на перетині хитрозробленості у патріотично-комерційних штанях.
Перший тип зашкварів умовно об’єднуються під цитатою «ой как не хочется уезжать, тут было так уютно, по-домашнему». Сходи тієї ж російськоцентричної культури навіть в репертуарах театрів (не говорячи про книжковий ринок, а особливо телебачення, кінематограф та шоу-бізнес) забив судини українців московською домінантою настільки, що не вибивають їх навіть вибухи бомб в їх рідних містах.
Тези про «велику російську літературу» вгризлися пиявкою, й не відірвати. Всі уявні терміни з тримання оборони було кинуто на Михайла Булгакова. При чому, якщо кияни вчепилися в дім-музей на Андріївському узвозі, то театральний сегмент танцює навколо халтурної атрепризи московського розливу пари десятилітньої давнини, яку по пгт та селами вивозить своїм обличчям Ольга Сумська, після чого вельми складно буває пояснити людям, що це був НЕ ТЕАТР, а банальний акторський швидкий заробіток.
Але то половина проблеми. Інша виявилася на фоні анонсів цієї антрепризної «Майстра та Маргарити» в експортному варіанті за кордон, де акторів «попросили грати російською, щоб було зрозуміло». Ну й все за накатаним далі – сльозливі дописи про патріотизм, про прагнення робити перераховування з цього умовно-мистецького продукту… Проте, все це – на фоні того, що за кордоном знімаються з виробництва запущені проєкти російських авторів на підтримку України (до слова, сам допис з фейсбук-сторінки сумської згодом зник, проте, як йдеться у згаданому творі – «рукописи не горять» – скрін додано до ілюстрації).
Так і до чого то все?
Правильно, для того, щоб цю нішу заповнили самі українські актори московської артрепризи російською мовою.
Перестережливими на цьому фоні виглядають слова театрального продюсера Слави Жили, з допису, який на добрий тиждень випередив «сумський» булгаковський скандал.
До колекції тих, хто несе російське в маси, а ще й в закордонні маси – колектив загально не відомого походження, який анонсує гастролі балетів за творами Чайковського в Польщі.
Ще була Анжеліка Добрунова, яка під маркою режисерки розбомбленого театру в Маріуполі поставила прем’єру в Криму, та Одеська опера, про яку детально писав в Дайджесті 55 та у соцмережах.
PS. Хіт прощання з Михайлом Опанасовичем – забава з продовженням фрази «Їде якось Булгаков по херсонській переправі…»
СПОРТ
Й наостанок – до новин спорту.
На хронологічній пам’яті «Тетаральної риболовлі» останні спортивні новини з тетарального світу датовані 2019-м…
Рубрико, з поверненням!
