Треті 24 миттєвості війни

Двадцятичоритьохденний цикл добіг ще одне коло.
Сьогодні – про ТРЕТІ 24 миттєвості війни.

Спершу скажу про себе – у мене стався перший живий театр з 24 лютого!
Мистецький простір київського «ProEnglish Theater» першим часом вторгнення перетворився на шелтер. Далі за рахунок спільного проведення комендантської години акторів та режисерів, народився інтернет-проєкт із віршами та піснями воєнного часу, прем’єри ДВОХ театральних вистав, участь у міжнародних фестивалях. А прямо зараз «The Book of Sirens» гастролює Іспанією.

Власне, закордонними гастролями огляд варто й розпочати.
Те, про що так довго говорилося – почало отримувати реальне втілення.

Саме квітнем стався перехід від читань (не відмовляючись від них, звісно) у бік вистав. Очевидно, простіша ситуація із малими формами – так моновистави у виконанні Олени Дудич (Львівський обласний театр ім. Юрія Дрогобича) побачили глядачі у Стокгольмі («Едіт Піаф») та Ризі («Маргарита й Абульфаз»). Моновистава Анабель Рамірес згаданого вище «ProEnglish Theater» з 1 по 13 травня – в іспанських містах Більбао, Мадрид, Аранхуес, Аліканте. Київський театр «Візаві» зіграв виставу в Чехії. Жіночий акторський квартет «Украденого щастя» (Київський театр «SPLASH») виїхав на гастролі до Німеччини (вже відбулися покази у місті Вупперталь, далі Кельн, Дюссельдорф, камерна сцена Національного театру Бремена, фестиваль у Гайдельберзі, у серпні – іспанська Жирона… І перелік не є фінальним). Детально про виставу та налагодження гастрольних місточків поговорили із режисером вистави Гіо Пачкорія.

Разом із тим до Європи почали виїздити й більші театральні форми. Гастрольний тур до Литви розпочала Харківська опера, участь у Міжнародному театральному фестивалі «МІТЕМ» на сцені Національного театру у Будапешті взяла вистава «Це дитя» Олега Мельничука (Закарпатський обласний угорський драматичний театр). Червнем анонсовано тур вистави «Погані дороги» Тамари Трунової (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра) містами Рига (Латвія), Вільнюс і Клайпеда (Литва) та Мюнхен (Німеччина).

Зустрічі із глядачами потроху відновлюються й рідними містами театрів, хоча й не завжди на рідних майданчиках. Прикладом, Київський театр «Актор» зі «Мегерами» можна побачити в просторі «GARA» Гарика Карагодського, а Київський театр Франка – на сценах Театру Лесі Українки на Консерваторії. Простір на вул. Богдана Хмельницького побачить й вистава «Це все вона» із Риммою Зюбіною та Олегом Коркушко у постановці Влади Бєлозоренко. «Стародавній козацький блюз» зазвучить у Театрі на Печерську, імпровізації відновилися у «Чорному квадраті», відкриті репетиції практикує Майстерня Олени Лазович.

Події відбуваються й містами України, де є така можливість. Прем’єру за Метерлінком – «Співи сонця і тіні» зіграли у Криворізькому театрі «Академія руху», «Антитривожний театральний тренінг» проводять у Львівському театрі Лесі, дніпровські, миколаївські, харківські, чернігівські митці влаштовують заходи для захисників та переселенців. Чернівці практикують показ відеоверсії із живим спілкуванням із акторами по завершенню.

З’явилася категорія відкладених прем’єр – коли вистава придумана, зроблена, й навіть зіграна на здачу, але відтермінована до показу на глядача. Одеський театр Василька зіграв прес-показ вистави «Саша, винеси сміття» Максима Голенка, розпочата Сергієм Брижанем робота «Т. Шевченко. Спогад» завершена у Вінницькому театрі ляльок. Вистави чекають на зустріч із глядачем.

Відсутність можливості грати на рідному майданчику не завадила Харківському театру ляльок випустити прем’єру – виставу «Івасик-Телесик» лялькарі зіграли на станціях ім. Масельського та Армійській Харківського метрополітену. Сумський театр «Нянькіни» скооперувалися із студією «Реп’єх», а для прем’єри роботи «І де Я?» з циклу монологів Павла Осікова та його театру одного актора «AVE» опанувати простір у Кривому Розі «кв.АРТа».

Театри влаштовують проєкти, акції та перформанси. Київський театр на Лівому березі робить камерні зустрічі в zoom із акторками та глядачами «12-й гравець». Львівська опера вшанувала пам’ять загиблих героїв та жертв повномасштабної російської агресії – акція відбулася у порожній глядацькій залі, де крісла прикрашені квитком на виставу та квітами, які вони б могли подарувати артистам театру. Страстної п’ятниці звучала «Stabat Mater» Дж. Б. Перголезі. А вже 6 травня розпочинається перший з серії благодійних онлайн-концертів для підтримки України з будь-якого куточку світу – «Together With Ukraine». Відкривають проєкт Симфонією №3 Бориса Лятошинського у виконанні оркестру Львівської національної опери.

Дати XXIV Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» оголосив Театр Куліша. Зустріч поціновувачів театру відбудеться з 10 по 19 червня 2022 року в УКРАЇНСЬКОМУ ХЕРСОНІ.

На цьому фоні все гучніші та помітніші проявляються спроби культурного «примирення» на мистецьких майданчиках Європи. Гала-концерт «Балет за мир» у Неаполі; прес-конференція Віденської опери, під час якої генеральний директор Богдан Рощіч висловився проти бойкоту російських артистів тощо. До категорії «Хороші руські» заносяться всі, хто бодай що більш-менш притомне сказав або навіть написав у соцмережі.

Ну й серед своїх вистачає «радості порозуміння» – дійшла точки кипіння «співпраця» нової адміністрації із колективом Київського академічного театру ляльок. Від конкурсу до скандалу – за півроку. З одними працівниками театру з 15 квітня тимчасово припинено дію трудових договорів. В заходах театру заявлені зовсім нові.

«Театральна риболовля» слідкує за розвитком подій та гортає сторінки близького минулого, які до цього призвели.