26 київських театрів. На просторах Вікіпедії

Сьогодні спробую якнайдалі відійти від творчої складової театрів, що за цілим переліком параметрів може бути суб’єктивним.

Оцінити цей суб’єктивізм можуть глядачі, які знають бодай щось про театр.
Сайти, сторінки у соціальних мережах – зрозуміло.
Умовно незалежний найбільший інтернет-ресурс в інтернеті – це вільна енциклопедія Вікіпедія.

Як там представлені обрані для вибірки #26театрів.
Подивимося.

Під перегляд потрапили три мовних розділи вільної енциклопедії – український, російський та англійський. Звісно, зустрілися такі театри, яких не знайти в жодній з них, а є такі, про яких знають Вікіпедії на польській, німецькій, французькій, іспанській та навіть японській мовах.

Загалом ситуація виглядає наступним чином. В англомовному сегменті – 8 з 26 театрів, в українському та російському – по 19 з 26 – потреби в українській сторінці Вікіпедії немає у прихильників «Чорного квадрату», театру «Тисячоліття» та «Київ модерн-балету» – це з числа тих, чиї сторінки є в російському сегменті.

Окремих сторінок в жодному з мовних розділів не вдалось відшукати чотирьох учасників дослідження – драматичного театру «Браво», творчої майстерні «Театр маріонеток», театральної агенції «ТЕ-АРТ» та, дивніше за усе, експериментального театру «Золоті ворота». Але факт лишається фактом – Вікіпедії про ці театри майже нічого не відомо.

Контент на сторінках – різний. І за мінімальним базовим наповненням, і за способом викладення інформації, деталізації тощо. Чітко проглядаються сторінки, завдання на створення яких було нав’язане чи то завліту, чи ще якому працівникові театру – сторінка, зроблена не те що без любові, іноді, навіть без бажання. Розділи дивні, текст скопіпащений та бодай як розташований. Певною «мертвечиною» віє з тих сторінок, де за завданням щось залили, а потім хоч трава не рости. Не дивно, що подібні сторінки знаходяться у стані завішених попереджувальних шаблонів.

Наступні сторінки – це акуратний підхід до оформлення, мінімізація інформації – сторінка є, до неї не причепитися, але й енциклопедичність на них обмежується довідником.

І ще одна категорія – сторінки, де є життя. Окрім базової інформації трапляються фотогалереї, окрім самого театру звертається увага і на персоналії, які театр і наповнюють. Є певні спроби осягнути репертуар у різному ступені повноти та деталізації. Трапляються згадування про курйозні та трагічні моменти з життя театру.

Вкрай мізерна кількість шаблонів та навігаторів з українського театру, разом з малоінформативним наповненням сторінок – складає досить гнітюче враження від театрального Києва у просторі вільної енциклопедії.

Україномовний сегмент

Тепер щодо кількісних показників. Спершу – український сегмент.

Найменша сторінка за об’ємом – Український малий драматичний театр. Розмір складає всього 2335 байт, частина з яких – попередження про порушення авторських прав при написанні статті. Сторінка в такому вигляді, звісно, може провисіти досить довго, але чи додає вона театрові бодай якої користі?

Тринадцять театрів знаходяться у зачатковому стані сторінкобудування. У цифрах – це від 3 168 байт Театра на Печерську, до 19 715 байтів Академічного театру ляльок.

Відмітку за 20 тисяч байтів перетнули Театр драми і комедії (27 077), Молодий театр (29 722), Театр ляльок на Лівому березі Дніпра (33 956) та Театр оперети (44 313). Беззаперечний лідер за об’ємом даних та за якістю наповнення – Національна опера України (51 667).

Російськомовний сегмент

В російськомовному сегменті ситуація наступна.

Відмітка до 20 тис. байтів – у чотирнадцяти театрів, від Муніципального опери і балету (5 505) до Театру драми і комедії (19 792). П’ятірка лідерів складається із Театру на Печерську (24 609), Муніципального театру ляльок (30 495), Театру Франка (30 724) та Молодого театру (42 284). Беззаперечний лідер і тут – Національна опера (61 775).

Англомовний сегмент

В англомовному просторі присутні лише 8 театрів. Більшість текстового наповнення обмежується назвою та розташуванням. Можливості дізнатися про київські театри тим, хто не володіє українською/російською мовами зведені до мінімуму.

Цифрові значення такі – Молодий театр (719), Муніципальний театр опери і балету для дітей та юнацтва (1 009), Театр оперети (1 012), Театр драми і комедії (1 152), Театр Франка (1 303), Академічний театр ляльок (1 866), Театр Лесі Українки (3 214). І вчергове лідер – Національна опера (8 633).

Ще цікавим порівняльним параметром є «дата народження» театральних сторінок.

Аксакал українського театрального сегменту – Національна опера – створена сторінка в жовтні 2005 року. В січні 2008-го з’явилася сторінка Російської драми, в жовтні 2008 обзавелися сторінками Театр Франка і Оперета. Під новий рік – Музичний театр. З жовтня по грудень 2009 року запустилися сторінки Академічного театру ляльок, Молодого театру та Театру драми і комедії.

Найврожайнішим роком став 2010, протягом якого з’явилися сторінки чотирьох театрів – ТЮГ на Липках, Театр на Подолі (червень), Колесо (липень), Театр ляльок на Лівому березі Дніпра (вересень). Далі були «Сузір’я» і «ДАХ» – 2011 рік, Театр на Печерську – 2013, театри «Актор», «Дикий» та PostPlay – 2017-й.

Наймолодша за віком – сторінка Українського малого драматичного театру – час появи – вересень 2018. Допоки видно лише перші потуги, з класичними помилками копіпасту інформації та невпевнене її розташування. Хоча, таку саму ситуацію можна спостерігати в історії більшості сторінок Вікі – київські театри тут далеко не унікальні.

Російський сегмент в 2008 році стартував з трійки динозаврів – Національна опера (січень), Театр Лесі Українки (лютий) та Театр Франка (жовтень). Потім врожайним був 2009 рік – п’ять сторінок – Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат», Центр Сучасного Мистецтва «ДАХ», Театр на Подолі, і два тетри, що з’явилися з різницею в один день – Майстерня театрального мистецтва «Сузір’я» та Молодий театр. Основний період освоєння енциклопедичного простору прийшлося на період 2010 – 2012 роки – сім сторінок. Наймолодші – театри «Актор» (2017) та «Тисячоліття» (2018).

В англомовному просторі все дуже підзапущено. Національна опера з’явилася в 2005, згодом, у 2007, – Театр Лесі Українки. Далі – скачок у плюс п’ять театрів прийшлися на один зимовий день 12 січня 2010 року – саме тоді заявили про себе сторінки Театру оперети, Академічного театру ляльок, Театру драми і комедії, Музичного та Молодого театрів. Останнім за часом на сьогодні є сторінка театру Франка – далекого 2014 року.

Питань рівня знань про театр що далі – більше. Пройшли ті часи, коли глядач ходив безальтернативно по трьом-п’яти театрам. Сьогодні закладів безліч, і навіть в обраному театральному сегменті – тьма. Тому кожен з каналів комунікації з потенційним глядачем може мати вирішальне значення в момент прийняття рішення, куди саме спрямувати свій час та кошти.