Роман Віктюк: «Все життя – підготовка до відходу»
Взагалі думок дуже багато…
І про кайдани провінційності, і про заздрощі людські, і про спекулятивність, про відмороженість…
Але не про це…
А про те, що навіть в усіх цих «запропонованих обставинах» варто продовжувати свій шлях та власноруч його режисувати. Власне, останнє інтерв’ю Романа Григоровича для Андрія Малахова, яке показали в день московського прощання з режисером – це також елемент постановки Віктюка.
Аналогічний елемент знайшов у фільмі «Уроки майстра» 2006 року – пряме режисерське завдання у якості прощального титру.
Ось він.
З фрагментів, запропонованих українським простором до сумної події – не густо…
Учень майстра, Євген Лавренчук, анонсував 27 листопада «Травіату» в Одеській національній опері – з присвятою Вчителю:
Роман Григорович завжди казав, що останньою його виставою буде опера «Травіата».
Театр на Липках проанонсував добірку знакових архівних робіт Віктюка на сцені свого театру. Можливо, щось буде…
А портал Theatre love опублікував рідкісний запис вистави «Священні чудовиська» – фрагмент унікального проєкту на СТБ, коли у Києві, до ювілею Віктюка, зібрали його вистави з різних міст, зіграли, зафільмували та запустили в етер телеканалу… І які збереглися хіба що у фанатських записах на VHS у досить посередній якості сигналу СТБ–90-х… А власниками якої перлини були! Й, можливо, настане час дива, й відеозаписи побачать світ…
Час визнання Віктюка до України, певно, ще не дійшов…
Проте, варто до нього готуватися, адже перші 32 ютюб-перегляди «Чудовиськ» вже є…
Далі буде більше…
