Країна мемо-карикатурія
Інформаційний порядок денний настільки насичений, що навіть обговорення найрезонансніших подій триває від кількох годин до доби. Далі – нові шокуючі новини, чергові зашквари.
Давнішня традиція «ранком в газеті – вечером в куплеті» свого часу трансформувалася у газетно-журнальний карикатурний жанр на злобу дня, а за часів інтернетівського домінування – у мемасики, фотожаби демотиватори тощо. Окремо у цій категорії стоїть проєкт Дмитра Бикова, де реакцією на події ставали поєтичні стилізації, які згодом акторськи виконував Михайло Єфремов.
Блискавична реакція на політичні події налагоджена, прикладом у щотижневого французького видання «Charlie Hebdo» (наслідки від їх шаржів бували іноді резонанснішими за предмет висміювання), німецького журналу Der Spiegel… Український політикум пропісочується друкованими ЗМІ (напр. журналом «Новое время»), численними інтернет-блогерами (напр. Іван Марунич) та окремими авторами (напр. Нікіта Тітов).
Є своя активність у кіношному та спортивному світі (особливо дістається футболістам). Й на цьому фоні досить штилєва ситуацію на театральному поприщі. Воно, з одного боку й зрозуміло – відсутня спеціалізовані ЗМІ, обмаль людей у висвітленні першочергових подій… А з іншого – тим більш цінні ті поодинокі спалахи, які все ж виринають.
Приводом для публікації стала реакція Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра на один з останніх за часом геральдичний холівар навколо великого гербу України. На цій хвилі театр презентував власну версію герба театру, яку прикрасили обличчя Олесі Жураківської, Андрія Ісаєнка та спина Олега Стефана. Загальне дизайн-вирішення обертається навколо оновленої айдентики театру.
Створення окремого соцмережевого мемо-контенту спостерігається на сторінках Одеського обласного театру ляльок – персонажі вистав ведуть комунікацію із читачами, з’являються фотографії на актуальні теми (той самий пам’ятник Пушкіну в карантинній масці).
Окремі мемологічні приклади були присутні й у просторі фейсбук-спільноти «Театральна риболовля».
Театрально-політичного окрасу набуло поєднання вистави «Ерік XIV» із технічними непорозуміннями на телеканалі ICTV під час виступу чинного президента України (18 березня 2020).
Аналогії просто самі напрошувалися з президентського вітання з нагоди столітнього ювілею Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.
Реакцією на першу хвилю локдауну став колаж з матеріалів Київського академічного театру «Золоті ворота» до відміненого Дня театру, й не лише його…
Насправді, поле для дій – величезне. Та за наявності відповідного ресурсу цілком може бути засадженим, зораним та пророслим яскравими реакціями, які відбивали б громадянську позицію та популяризувало театр.
