Ключ до театру з Іриною Запольською. Зустріч друга. Хронологія дитячої психології

Зустріч 1. Театр для дітей і соціологія

Під час перегляду кожної вистави я очікую відкриття таємниць. Так відбувається завжди. А коли вдається здобути новий життєвий досвід, театр стає рідним. За текстами театрознавчого щоденника і тепер можу відстежити сходинки свого розуміння життя. Проте, не завжди вистави встигали за моїми запитами.

Досвід куратора освітніх проектів в галузі театру розкрив мені особливий підхід литовського театру танцю для дітей «Dansema» – орієнтуватися на вікові потреби дітей під час створення вистав. Методика литовської режисерки Біруте Банявічуте відкриває можливості пізнання танцю дітьми раннього віку за детальною градацією потреб дитини. Для мене цей напрямок думки став вектором пошуку, який відкриває систему критеріїв щодо вистав для дітей.

В контексті роздумів про театр для дитячої аудиторії спробую зібрати огляд базових потреб розвитку дитини дошкільного віку. За ствердженням представників культурно-історичної течії психології, технологічна еволюція впливає на пізнавальні здібності людини. Лев Виготський  писав, що в культурному розвитку дитини будь-яка функція психіки «з’являється на кону» двічі: спочатку – в соціальному прояві, а з часом – в психологічному. Вплив на себе людина зазнає внаслідок зовнішніх сигналів. Особистість формується за тими проявами, які вона транслює іншим. Виникає алюзія впливу театру на соціум через розвиток особистостей та розвиток індивідуальності інструментом культури як  прояву соціуму.

За думкою дослідників нейромоторного розвитку людини Арнольда Гезелла, Луїзи Бейтс Еймс автономія та індивідуальність закладена в біологічному розвитку людини. А період від 0 до 4 років – час найбільш інтенсивного потоку. Час – ущільнений. Задачі – глобальні.

Пропоную оглянути деякі періоди розвитку дитини дошкільного віку, акцентовані автором численних робіт з дитячої психології Віленіном Гарбузовим. Спробуємо проаналізувати тенденції сучасного театру для відповідної вікової аудиторії та накреслити можливий контур «рекомендованого формату» театру, що сприяє розвитку.

Від 0 до 3 місяців.

Час структурування  зв’язків «мати – дитя».

Дитина – всесвіт. Вона сприймає світ абсолютно ототожнюючи його із собою.

Перші враження дитинства – це фіксовані емоції: емоції радості чи страху, затишку або дискомфорту.

Від 3 до 9/14 місяців.

Важливо не пропустити для розвитку жодного дня! Спілкування дорослого з дитиною, яке не супроводжується чистими емоціями, гальмує інтерес до пізнання. Це період першого досвіду, формування патернів поведінки, період набуття практичного досвіду знайомства зі світом. Інтерес дитини  направлений вже і на зовнішній світ. Виникають перші спроби контакту з предметами, здатність проявити ініціативу. Перші самостійні кроки відкривають світ по-новому. В цей період немає лінивих дітей. Ініціатива дитини співвідноситься до її фізичних можливостей. Вона вчиться координувати тіло та емоції. Власний практичний досвід та інформація засвоюється на тілесному, емоційному та інтелектуальному рівні. Чим більше дитина бачить та чує, тим більше вона хоче бачити та чути. Формується ініціатива дії, взаємозв’язок причин та наслідків. Виникає інтерес до справжнього світу. Небезпека сучасного виховання – гальмування небезпеки під час зустрічі з реальністю. Варто в цей час сприяти прагненню дитини до вольової дії. Фаза формування ініціативи.

Від 14 місяців до 2,5 років.
Формується відчуття та розуміння «Я», що поєднує себе та всього того, що має для дитини емоційне значення. Час формування власних кордонів, прояв «жадібності», як відчуття невід’ємності того, що є для дитини цінним. Починається спроба зробити щось самостійно. Формується навичка до насолоди від того, що вдалося зробити задумане. Важливий період заміни потреби контакту  на потребу самостійної дії. Важливим є очікування реакції інших на здійснені вчинки.

Від 2,5 до 3 років.

Рік народження особистості. Час інтересу до причин та взаємозв’язку явищ. Запитання «що? хто? де?» передбачають горизонтальні відповіді, а запитання «чому?» – вертикальні. Відповідаючи дитині на вертикальні запитання, навчаємо дитину думати. Від того в який спосіб ми відповідаємо на питання «чому?» залежить наскільки розумним стане дитина.

В другій половині 3-го року виникають запитання: «як це зробити?», «що всередині?», «куди він пішов, коли повернеться?». Це прагнення зв’язати теперішнє та майбутнє. Запитання «що буде?» – тренує передбачення. Дитина здатна уявити зі слів те, чого не бачила.

Настає час усвідомлення того, що у мами існують власні потреби, формується зв’язок з батьком. Формується визнання своєї статі, рольової поведінки хлопчика, дівчинки. Важливим досягненням цього віку є впізнання себе в дзеркалі та на фотографії.

Формується культура мовлення: іменники знайомлять дитину з новими предметами, явищами, іменами. Прикметники розказують якими ці явища є, чим вони відрізняються, чим схожі. Дієслова говорять про те, що світ навколо рухається і живе. Прислівники показують як саме світ живе, як і куди рухається. Мова дорослого має бути правильною, динамічною, образною.

Дитина ображається, якщо дорослий робить щось за дитину. Якщо дорослий хапає та несе дитину без пояснень, то дитина відчуває зневагу до себе, а потім буде транслювати це на інших. Відчуття образи виникає і коли запитання дитини залишаються без відповіді , або відповідь незрозуміла. Судження дитини в цей вік дуже цікаві, безпосередні, образні.

Може знайти відповідні картинки до опису словами, розуміє що таке один, багато, мало, семантику кольору (наприклад, світло на світлофорі). Дитина використовує займенник «Я». Починається період опозиції, протесту. Цей момент надзвичайно важливий, якщо зламати власне «Я» то дитина стане слухняною, безініціативною, підкореною усім, або хитрою, віроломною. Така дитина ніколи не стане творчою. Лише через пізнання власного, «Я», власних можливостей, дитина набуває власну самооцінку. Те, що закарбовується в дитинстві, залишається на все життя. Якщо в період опозиції в дитині сформували думку: «Я – ніхто, той, хто наді мною – все, треба завжди і в усьому слухати старших, спочатку за віком, потім за званням…», це формує комплекс неповноцінності.

Якщо  трьохрічна дитина каже «я сама», то хай зробить сама, не зможе – запитає про допомогу. Якщо дитина говорить «я не хочу», варто дослухатися чому і що саме і почекати, або пояснити. Якщо до цього віку сформовані поняття «не можна» та «треба». Дитина і сама утримається  від того, що не можна і виконає те, що потрібне. Вона не витримає лише тиранії.

Діти 3-х років можуть без перерви 6 годин бути активними, вони вміють фантазувати, в них розвинуто абстрактне мислення – символічне зображення складного світу засобами простих форм. Саме тут криється здатність перейти до символічних зображень:  математичних символів, нотних знаків, елементів оформлення простору. Сприймає символічну заміну одного об’єкта іншим. Треба лише оговорити що кого замінює, потрібно емоційно передати характер кожного героя. Сприймає та розуміє символ – образ, слово або знак, який стосується певного життєвого явища. За малою, але виразною частиною дитина може відтворити ціле (бачить вушка – знає – заєць, бачить зуби – знає: вовк).

Іграшки мають бути і максимально реалістичними, відбувається перехід до сюжетно-рольових ігор. Розум дитини вже здатен сприймати прості сюжети, але в розвитку сюжету ще немає логіки, мети, сюжет задає об’єкт. Гра ще відбувається переважно наодинці, але дитина вже розуміє, що дії вона імітує, робить так, як хтось. Дорослий направляє гру.

3-х річна дитина вже потребує спілкування з однолітками: скучає, радіє, симпатизує, радить, пригощає, ділиться. В них виникає симпатії, антипатії, ревнощі, співчуття, сприймає гумор, насмішки, конфуз.

Дитина 3-х років прагне уваги та схвалення за щось зроблене. Егоцентрична поведінка провокує на те, щоб поскаржитися на когось. Варто вчити доброзичливості, радості за успіхи інших, – адже це щеплення проти почуття заздрощів у майбутньому.

Здатна малювати 20 хвилин, плями, клубки, пучки, головоноги. Хвалити потрібно з повагою, але без надмірного екстазу. Похвала стимулює. Важливим є виховання послідовності та ретельності – справу потрібно доводити до певного результату. Проявляється здатність до планування.

Може рухатися під музику разом з іншими дітьми. Засвоює основні побутові навички, розказує вірш з 3-4 строк. Вчиться кататися на велосипеді.

Від 3 до 4 років.

Час метаморфоз, порівняння себе з однолітками. Виникає запитання «хто я?», «я хороший?» Це вік початку біографії людини. Виникає низка запитання «чому?», «для чого?», «що буде?».

Розвиток інтелекту залежить від рівня відповідей. Це час навчити думати перш, ніж сказати. Це час для навчання узагальнювати, відкидати зайве в переліку. Дитина використовує прийменники, прислівники часу, множину, може закінчити розпочате дорослим речення, із захватом розказує про те, що побачила на вулиці. Орієнтується на вулиці серед будівель (це магазин, тут завод, тут дім). Здатна правильно з’єднати дві частини розрізаної картинки, знайти необхідний кубик, відповідний за розміром та кольором. Гра тепер не лише розвиває розум, а й виховує дитину. Тепер дитина навчається діяти за вимогами гри.

Дитина у 3,5 роки починає засвоювати симетрію, передавати кольори, малювати коло, прямокутник. Вправне використання пластиліну для створення об’ємних предметів.

Проява поваги до старших дозволяє налагодити комунікацію з соціумом – в першу чергу щось робимо для бабусі, дідуся, батька.

Від 4 до 5 років.

За думкою дослідників, до цього часу дитина проходить півдороги свого інтелектуального розвитку: рахує до 5 і більше, декламує вірші, своє ім’я, прізвище. Може командувати, підкорятися, змагатися. Розуміє, що таке командна чи особиста перемога, здатна застосовувати моторику, вчитися грі на музичних інструментах, малюванні, ліпленню. В малюнках зображує сюжетно-рольову гру, обличчя з означенням очей та рота. Розпізнає положення предметів відносно себе (праворуч, ліворуч). Може займатися однією справою до 25 хвилин. Сумніви ще рідко займають думки. Питань стає більше, тому варто навчити дослуховувати відповіді. Новий рівень осмислення себе, оточуючих, світу. Проявляється сором’язливість як вияв совісті.

Від 5 до 7 років.

Дитина досягала автономії, отримала більшу частку самостійності і раптом, починається «вік сором’язливості».

Філософські запитання наповнюють роздуми. Відсутність співрозмовника пригнічує дитину. Попередні  етапи були сфокусовані на розвитку правої пів кулі мозку, а тепер настає час розвивати логічне мислення.

Творче, образне мислення розквітає лише в дошкільному віці. Ліву півкулю мозку людина розвиває все життя.

Від народження в людині закладено інстинкти, відчуття гідності, свободи, альтруїзму. Від народження вона має прагнення до розвитку мислення, гармонії та добра. Пробуджувати ці якості здатна культура. Театр для дітей – це не лише лакмусовий папірець культури, а й простір, що здатен сприяти процесу налаштування психічних функцій людини і може допомогти сучасному поколінню зберегти спільні цінності людства.

1. А за якими критеріями сучасний театр для дітей формує репертуар?
2. Що важливо для дошкільнят-глядачів на думку батьків?

Наступний ключ підбиратимемо під історичний екскурс до дитячого театру.

При підготовці використані наступні джерала інформації:

1. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет: кн. для воспитателя дет. сада / Л А. Венгер, Э.Г. Пилюгина, Н.Б. Венгер; под ред. Л.А. Венгера. – М.: Просвещение, 1988. – 144 с.
2. Гарбузов, В. И. От младенчества до отрочества (Размышления врача о развитии и воспитании ребенка) / В. И. Гарбузов – Л.: «Интерполиграфцентр» ЛО СФК, -1991. – 187 с.