«Гуцулка Ксеня». В пошуках мюзикла

Жанр – це святе, особливо, коли театр береться до чогось не дуже йому властивого.

Мюзикл – спокусливий жанр – всі співають, танцюють, зовнішня легкість, глядацький захват… Але за цим – натхнена, наполеглива та багаторічна робота. Ніякі два тижні погоду, нажаль, зробити не можуть.

Мюзик вимагає від акторів одночасного драматичної майстерності, вокальних здібностей, хореографічної пружності та загальної органічності. Комплектом. «Напіввагітність» автоматично вибиває постановку із жанру

У Франківському драмтеатрі пройшла прем’єра «Гуцулки Ксени». Виправдати жанр можу лише маркетинговою складовою та завзятим бажанням інтегруватися, диверсифікуватися та синтезуватися в театральному просторі

В театрі – прекрасна молода поросль. Чом би не запаралелити розвиток драматичних та вокальних компетенцій? Класне управлінське рішення!

В театрі – молодий хореограф. Чом би не зробити на це ставку? Класне управлінське рішення!

В театрі – диригент, який в силах взятися за сучасне аранжування відомого музичного матеріалу – знову-таки, чом би ні?

Єдине, що вводити це можна було б частково. Адже стрибки по кочках невідомості – ще та гарантія результату…

Тож, в погоні за новим,  лишилися незайманими наріжні цеглини. Сценічна версія не пообирана від реп’яхів та не позбавлена пустот/дліннот (друга дія суттєво просідає причинно-наслідково). Актори входять в єдину площину хіба що під час спільної хореографії. Решта – більше поокреме існування. Візуально – епізоди репетирувалися окремо, фінально майже не зшивалися

Але тут мюзикл, Show Must Go On! Тож, постановка отримує відволікаючи спецефекти – лазерне шоу та колекцію гуцульских гунь. Блискуче управлінське рішення!

У залишку. Від прем’єри вистава утрясеться, пообтесеться. Чи доопрацюються мізансцени – питання. Чи впливатиме кардинально? Навряд. Виставу цілком можна розглядати, як варіант приємного вечора. Тим паче, що вона насичена соковитими жартами для шановної Франківської публіки, з місцевим колоритом та геоприв’язкою. А такі вистави також потрібні. І як знати, можливо з цього грунту зростатиме черговий, наступний GRAаль Франківського драмтеатру